Черепно-мозкова травма: види, наслідки, лікування

Черепно-мозкові травми (ЧМТ) за статистикою – найпоширеніший вид травм і одна з основних причин інвалідизації. У групі ризику – молода працездатна частина населення у віці 21-45 років, переважно чоловіки. Ми розповімо про види черепно-мозкових травм, способи лікування, а також про те, чи можна уникнути фатальних наслідків важких пошкоджень голови.

Види черепно-мозкових травм

Говорячи про діагностику і лікування ЧМТ, не можна не розглянути різновиди цих травм: від типу багато в чому залежать і методи терапії, і швидкість відновлення здоров’я пацієнта.

Існує кілька основних класифікацій черепно-мозкових травм:

Ступінь тяжкості визначають за шкалою коми Глазго – оцінюють відкривання очей, мову і рухи пацієнта. В результаті ЧМТ привласнюють одну з трьох ступенів:

1. легка (13-15 балів);
2. середня (9-12 балів);
3. важка (3-9 балів).

Характер травми визначають за ознакою зв’язку внутрішньочерепного простору з навколишнім середовищем. Можливі два варіанти:

• закрита ЧМТ – внутрішньочерепний простір залишається закритим від навколишнього середовища, хоча при цьому шкіра і кістки черепа можуть бути пошкоджені;
• відкрита черепно-мозкова травма. Внутрішньочерепний простір сполучається з навколишнім середовищем, що підвищує ризик інфекцій та ускладнень. Часто призводить до тяжких наслідків і навіть смерті, найбільш складна в лікуванні.

За клінічними формами найчастіше виділяють наступні типи ЧМТ:

1. Струс головного мозку.
2. Забій мозку легкого ступеня.
3. Забій мозку середнього ступеня.
4. Забій мозку важкого ступеня.
5. Дифузне аксональное пошкодження мозку.
6. Стиснення мозку.
7. Здавлення голови.

Наслідки черепно-мозкових травм

Перенесена ЧМТ – одна з найнебезпечніших травм не тільки через що виникає ризику для життя пацієнта. Загрозу несуть наслідки та можливі ускладнення ЧМТ. Вони можуть виникнути як відразу ж після отримання ушкоджень, так і через якийсь час.

• Когнітивні функції можуть постраждати навіть при легкому ступені травми. У цьому випадку пацієнт відчуває сплутаність свідомості, зниження розумових здібностей. При пошкодженнях середнього та тяжкого ступеня можлива амнезія, погіршення зору, слуху, швидка стомлюваність.
• Мовні навички та навички ковтання погіршуються при пошкодженнях середнього та тяжкого ступеня.
• Наслідком важкої ЧМТ може стати нечленороздільні мови і навіть втрата мовної функції.
• Моторика і функції опорно-рухового апарату. При черепно-мозковій травмі середнього ступеня можливі судоми кінцівок і параліч шийних м’язів. При важких травмах може статися частковий параліч, втрата чутливості тіла, парез кінцівок, порушення координації рухів.
• Больовий синдром може супроводжувати навіть легкі пошкодження головного мозку, однак хронічні болі частіше викликані важкими і середньої тяжкості травмами.
• Психологічний стан найбільше страждає в разі важких ЧМТ. І мова не тільки про можливі порушення, викликаних ушкодженнями мозку: пацієнти важко переживають погіршення функцій організму, часткову або повну втрату працездатності. В результаті виникає апатія, дратівливість, депресії.

Прогноз відновлення

Успіх реабілітації залежить від цілого комплексу чинників: характеру і ступеня пошкоджень, якості і швидкості надання допомоги. Лікарі відзначають прямий зв’язок ступеня відновлення і віку постраждалого: в молодому віці шанс на повну реабілітацію значно вище.

Загальна статистика не враховує супутніх чинників, а лише ступінь пошкоджень головного мозку:

1. легка – сприятливий прогноз, майже у всіх випадках у пацієнта повністю відновлюються всі функції організму. Однак періодичне отримання легких ЧМТ (наприклад, у боксерів) з часом може призвести до деменції або енцефалопатії;
2. середня – як правило, всі виниклі в результаті ЧМТ порушення зникають протягом 6-12 місяців з моменту травми, випадки інвалідизації пацієнтів рідкісні;
3. важкий ступінь. При цій формі гинуть понад 60% пацієнтів, 90% тих, що вижили втрачають працездатність частково або повністю. Майже у всіх випадках у постраждалих в подальшому спостерігаються психічні та неврологічні розлади.

Деякі авторитетні фахівці виділяють первинні і вторинні пошкодження мозку. Перші – виникли безпосередньо в момент і в результаті удару. Вторинні – ті, які з’явилися пізніше через неправильно надану допомогу, транспортування, а також індивідуальної реакції організму хворого на пошкодження. Слід пам’ятати, що навіть при легкому ступені травми повного відновлення всіх функцій може не відбутися через вторинних ушкоджень, викликаних, наприклад, низькою якістю лікування. Тому так важливо призначення правильної терапії та дотримання курсу лікування.

Черепно-мозкова травма: види, наслідки, лікування

Етапи лікування ЧМТ

Первинна терапія повинна початися відразу після отримання травми: правильно виконані маніпуляції підвищать шанс на виживання пацієнта і подальше одужання.

Якщо є будь-який з нижчеперелічених ознак, необхідно викликати невідкладну допомогу:

• сильний біль;
• втрата свідомості;
• кровотечі з рани на голові, з вух і носа;
• порушення мови;
• слабкий або плутаний пульс;
• зупинка дихання;
• судоми.

В очікуванні приїзду лікарів слід покласти потерпілого на спину, а в разі втрати свідомості – на бік. Обов’язково перевірити наявність пульсу і частоту серцебиття. При наявності рани накласти на неї стерильну пов’язку.

Прибулі медпрацівники, як правило, забирають потерпілого в стаціонар. Лікування в клініці починається з діагностики – визначення характеру і тяжкості травми і супутніх ушкоджень. При легких ЧМТ зазвичай досить зняти больові відчуття і забезпечити пацієнтові тривалий відпочинок. В інших випадках в першу чергу проводять відновлення дихальних функцій (при їх порушенні). Можливе підключення пацієнта до апарату штучної вентиляції легенів. Залежно від характеру рани розрізняють методи обробки: іноді досить накладення пов’язки, в більш складних випадках – швів. При важких ушкодженнях може знадобитися хірургічне втручання (видалення сторонніх предметів, осколків, трепанація черепа і т.п.).

Подальша терапія – медикаментозна, спрямована на відновлення і підтримання основних показників, повернення або стабілізацію свідомості хворого. Після купірування гострої фази переходять до подальшої реабілітації пацієнта. Тривалість і успішність відновлення буде залежати не тільки від тяжкості ушкоджень, а й від ефективності обраних методик.

Напрямки реабілітації після важких черепно-мозкових травм

Ще недавно в нашій країні лікування потерпілого закінчувалося в той момент, коли його життю і здоров’ю переставала загрожувати небезпека. Пацієнт повертався додому, до рідних, які не знали про те, що йому потрібно реабілітація. Результатом був величезний відсоток інвалідизації в результаті важких черепно-мозкових травм.

За останні п’ять-сім років ситуація змінилася: з’явилися відділення і медичні центри, які спеціалізуються на реабілітології. Стало зрозуміло, що відновлення пацієнта, особливо після черепно-мозкової травми важкого ступеня, – завдання для цілої групи фахівців.

1. Над відновленням навичок самообслуговування (від переміщення по квартирі до їзди на автомобілі в якості пасажира або навіть водія) працює ерготерапевт.
2. Тренування мови з логопедом дозволяє усунути проблеми дикції, нечленороздільні мови.
3. Відновлення роботи рухового апарату – завдання для кінезітерапевта. Він допомагає впоратися з проблемами ходи, порушенням координації рухів.
4. Корекція больового синдрому, наприклад, точкових головних болів, – завдання фізіотерапевта.
5. Для психологічної адаптації до нової ситуації з хворим і його родичами повинен постійно працювати психолог.
6. При необхідності, корекцію поведінки проводить лікар-психіатр.
7. Зрозуміло, не обійтися без спостереження у травматолога, невролога.
8. Керує процесом відновлення реабілітолог – саме він визначає і коригує програму лікування, координує інших фахівців.

В процесі реабілітації можна виділити три основні напрямки, які повинен включати курс:

Функціональний тренінг

У цю групу входять заняття, спрямовані на навчання руховим діям і основним навичкам самообслуговування. Дуже добре себе зарекомендувала лікувальна фізкультура по методикам Бобат і PNF, заняття на підвісній системі Екзарта, а також застосування спеціальних тренажерів з біологічно зворотним зв’язком. Справитися з швидкою стомлюваністю дозволяють заняття в басейні, дихальна гімнастика. Дрібну моторику розвивають заняття у ерготерапевтами.

Відновлення окремих порушених функцій

Оскільки при тяжкій ЧМТ часто страждають деякі функції організму (мова, функції ковтання і т.п.), завдання фахівців – повернути їх в норму. Наприклад, для відновлення мовлення ефективний масаж ротової порожнини, рефлекторний масаж обличчя, а також методика Кастільо Моралеса – комплекс спеціальних рефлекторних фізичних вправ.

Корекція психологічного стану пацієнта

Якісне відновлення після будь-якої серйозної травми обов’язково має включати в себе психологічну допомогу. Наприклад, нейропсихологическая корекція і когнітивно-поведінковий тренінг допомагають впоратися з апатією і дратівливістю, властивими пацієнтам в посттравматичний період.

Реабілітація після важких черепно-мозкових травм дозволяє якщо не повністю повернути працездатність, то, по крайней мере, відновити основні функції організму і навички самообслуговування. Важливою частиною реабілітації є психологічна робота з пацієнтом: людина повинна усвідомити, що в новому стані він теж може бути щасливий.

Читати по темі: Невринома слухового нерва: причини захворювання, основні симптоми, лікування і профілактика