Ампутація кінцівок: види і рівні, наслідки та реабілітація

Ампутація кінцівок: види і рівні, наслідки та реабілітація

12.06.2020 Off By admin




Причини і показання до ампутації кінцівок

Операцію з видалення кінцівки призначають при безпосередній загрозі для життя пацієнта, коли всі інші методи лікування не дали результату.

До абсолютних показань для проведення ампутації відносять:

  1. травматичні ампутації кінцівок – повний або частковий відрив кінцівки в результаті травми;
  2. гангрена (відмирання) кінцівки через інфекцію, обмороження, опіку, електротравми, судинних захворювань або діабету;
  3. поєднання пошкодження кістки, великих судин і нервів, м’яких тканин на значному протязі.

Відносні показання, при яких питання про ампутацію вирішують індивідуально, з урахуванням стану пацієнта:

  • гостра ранова інфекція – остеомієліт, важка флегмона, важкий гнійний артрит;
  • злоякісні новоутворення;
  • великі трофічні виразки, що не піддаються лікуванню;
  • деформація кінцівки, параліч, вроджений порок розвитку;
  • складна велика травма кінцівки при неефективності реконструктивної операції.

Найбільш частою причиною ампутації, крім травм, стають захворювання судин, які призводять до ішемії і гангрени, ускладнення цукрового діабету (трофічні виразки і гангрена).

Наприклад, атеросклероз судин нижніх кінцівок в 38-65% випадків призводить до критичного порушення кровообігу (критичної ішемії). Протягом першого ж року з моменту встановлення діагнозу критичної ішемії у 25-50% пацієнтів розвивається волога гангрена, яка призводить до ампутації нижньої кінцівки.

Чи не краще і ситуація з цукровим діабетом. Від 50 до 70% всіх ампутацій у світі спричинені саме ускладненнями цього захворювання: через порушення кровообігу виникають незагойні трофічні виразки і гангрена. При цукровому діабеті ампутація кінцівок проводиться в 10-20 випадках з тисячі.

Етапи операції

Ампутація складається з декількох етапів.

  1. На першому етапі консиліум лікарів визначає рівень ампутації нижньої чи верхньої кінцівки з урахуванням стану пацієнта; беруть згоду на операцію.
  2. Другий етап – вже в операційній. Пацієнту дають наркоз, хірург починає операцію, розрізають м’які тканини. Судини перев’язують, нервові закінчення обробляють так, щоб вони не потрапили в рубцеві спайки. Потім лікар відсікає кістка. Існує кілька методів обробки кісткового спила, які дозволяють запобігти ускладненням.
  3. На останньому етапі сформована з м’яких тканин культя закривається шкірними клаптями. При цьому рубець не повинен знаходитися на опорній поверхні, яка буде відчувати основне навантаження від протеза.

Реабілітація після ампутації кінцівок не входить в етапи проведення операції, але є важливою умовою повернення людини до нормального життя.

Рівень ампутації нижньої і верхньої кінцівки визначається індивідуально, з урахуванням обсягу здорових тканин, таким чином, щоб максимально зберегти функцію кінцівки, створити куксу, придатну до протезування, запобігти розвитку фантомних болів і інших ускладнень.

Залежно від того, як і коли буде реалізований кожен з перерахованих етапів, в медичній практиці виділяють види ампутації.

Ампутація кінцівок: види і рівні, наслідки та реабілітація

Ампутація кінцівок: види і рівні, наслідки та реабілітація

Види ампутацій

За кількістю операцій:

  • первинна;
  • вторинна (реампутаціі).

За способом розсічення м’яких тканин:

  1. Кругова. Шкіра і м’які тканини розсікаються перпендикулярно кістки. Застосовується рідко, так як не дозволяє створити повноцінну куксу. Використовується при газовій гангрені, анаеробних інфекціях, при необхідності термінового проведення операції.
  2. Ампутація клаптевим способом (одно- і двухлоскутним). Застосовується найчастіше. Цей спосіб дозволяє створити нормально функціонуючу і придатну для протезування куксу.
  3. Ситуативний спосіб застосовують при складних травматичних ушкодженнях в разі первинної ампутації.

За способом обробки кісткової кукси:

  • Надкостнічний, при якому опил закривається окістям.
  • Безнадкостнічний, коли окістя видаляється з краю кукси.
  • Кістково-пластичний спосіб, при якому опил кістки закривають фрагментом кістки пацієнта. Це дозволяє створити міцну опорну поверхню кукси.

За способом укриття кукси:

  1. Фасціопластіческій метод. Найбільш прийнятний при ампутації верхніх кінцівок. До складу клаптя включена фасція пацієнта, підшкірна клітковина і шкіра. Дає можливість точно змоделювати форму кукси.
  2. Міопластіческій метод. В даному випадку над опилом кістки зшивають м’язи-антагоністи. Такий спосіб ускладнює протезування, так як зшиті м’язи перероджуються в рубцеву тканину.
  3. Періопластіческій метод. До складу клаптя включають окістя. В основному застосовують при операціях у дітей і підлітків, так як спосіб дає можливість сіностізірованія кісток гомілки в єдиний блок.
  4. Кістково-пластичний метод ампутації був запропонований Н.І. Пироговим ще в 1852 році і до цих пір є неперевершеним за своїми результатами. До складу клаптя входить фрагмент кістки, покритий окістям.
  5. Цей спосіб – найкращий для створення опорної кукси при ампутації нижньої кінцівки.
Читайте також:  Гігрома - причини, симптоми, діагностика та лікування

Наслідки ампутації кінцівок

Якщо ампутація проведена правильно, обраний адекватний рівень видалення кінцівки, здійснена профілактика інфекції, серйозних ускладнень виникнути не повинно. Однак існують наслідки ампутації кінцівок, з якими доводиться справлятися багатьом пацієнтам.

  • Больовий синдром. У перші дні після ампутації пацієнт відчуває біль в оперованої кінцівки. Тупа і тягне біль супроводжує будь-яку хірургічну операцію і виникає через пошкодження м’яких тканин. Через кілька днів біль притупляється.
  • Набряк – це нормальна реакція організму на оперативне втручання, пошкодження, чужорідний матеріал (нитки, скоби). Зазвичай набряк зберігається протягом перших тижнів після операції.
  • Фантомні явища – теж нормальна ситуація. Деякий час після видалення кінцівки пацієнт може відчувати її. Фантомні болі можуть з’явитися через кілька тижнів, місяців і навіть років. Вони можуть виникати від дотиків, зміни температури або тиску. Вважається, що болі виникають через роздратування відсічених нервових закінчень, освіти невром, залучення нервів в рубцевий процес.
  • Контрактура – обмеження руху в суглобі. Контрактура може бути викликана порушенням техніки операції, травмою суглоба або діями самого пацієнта. Тривала іммобілізація кукси, відмова від активності можуть призвести до розвитку контрактури і подальшої неможливості протезування.

Кожен день лікар і медична сестра оглядають шви, проводять їх обробку і знову забинтовують оперовану кінцівку. Приблизно через 5-7 днів прибирають гіпсову пов’язку. У цей момент рубець на кінцівки ще дуже ніжний і тонкий.

Після загоєння рубця на куксу надягають спеціальний компресійний чохол. Це дозволяє надати кінцівки потрібну для протезування форму.

Приблизно через 12-15 днів пацієнта виписують. Будинки потрібно кожен день оглядати культю на наявність запалення або подразнення, проводити гігієнічні процедури. Слід створити для пацієнта доступну середу: прибрати пороги і стирчать дроти, про які можна спіткнутися, встановити у ванній і санвузлах поручні.

Приблизно через 30-40 днів небезпеки інфекційних ускладнень більше немає і можна зосередитися на реабілітації після ампутації кінцівки і освоєнні протеза.

Ампутація кінцівок: види

Реабілітація

До завдань реабілітації входить:

  1. підготовка кукси до протезування;
  2. підгонка протеза під індивідуальні параметри людини;
  3. навчання життя з протезом, повернення людини до трудової діяльності, створення умов для активної участі в соціальному житті.

Це може звучати парадоксально, але саме ампутація для багатьох стає початком нової активного життя, нової кар’єри, допомагає знайти своє покликання, зустріти однодумців і друзів. Варто тільки подивитися на паралімпійців: людей, які зовсім не вважають відсутність кінцівки своїм фізичним недоліком.

Реабілітацію після ампутації нижньої і верхньої кінцівки можна розділити на кілька загальних етапів:

  • Оцінка стану кукси. Для використання протеза культя повинна бути добре сформована, мати правильну форму.
  • Підбір протеза. Підбір першого тимчасового протеза можна починати приблизно через 6-8 тижнів після ампутації.
  • Навчання життя з протезом. Перші дні користуватися протезом може бути дуже складно і навіть боляче. Але не можна закидати тренування. Через кілька днів проходить біль, з’являються навички користування протезом.
  • Тренування самообслуговування. Після ампутації важлива мета для людини – відновити навички догляду за собою, не відчувати себе безпорадним. Почати варто з малого – навчитися ходити по квартирі із підтримкою, потім пробувати зайнятися звичними справами, гігієнічними процедурами і т.д.
  • Адаптація навколишнього середовища. Як уже згадувалося, потрібно створити хворому доступну середу: покласти необхідні речі так, щоб не потрібно було тягтися до ним, встановити опори і поручні в квартирі.
  • Робота з психологом. Часто після такої важкої (і в психологічному плані – теж) операції людина замикається в собі, вважає себе неповноцінним, втрачає сенс життя. Робота з психологом допоможе повернути віру в себе, відновити мотивацію, побачити нові можливості і повернутися до активного соціального життя.
  • Робота на тренажерах. Для відновлення тонусу м’язів, навчання роботі з протезом і відновлення навичок ходьби використовуються тренажери, що працюють за принципом біологічного зворотного зв’язку (БОС).
  • Система підтримки тіла, така як Vector, дозволяє швидко відновити кінцівки після ампутації.
    Фізіотерапевтичні процедури дозволяють поліпшити кровообіг, відновити тонус м’язів кукси, зняти біль, зменшити набряк.

Читати по темі: Травматична ампутація