Хронічний цервіцит
21.12.2018Хронічний цервіцит – тривало поточний запальний процес у слизовій вагінальної та надвлагалищной частини шийки матки, який в ряді випадків поширюється на її сполучнотканинний і м’язовий шар. Під час ремісії симптоматика обмежується збільшенням кількості вагінальних виділень. При загостренні обсяг виділень зростає, вони стають слизисто-гнійними, пацієнтка відзначає болі внизу живота. При постановці діагнозу враховують дані розширеної кольпоскопії, бактеріологічних, серологічних і цитологічних аналізів, гінекологічного УЗД. Для лікування використовують антибіотики, гормональні препарати, еубіотики, імунні засоби.
Причини хронічного цервіциту
У більшості випадків хронічне запалення слизової шийки матки виникає на тлі недолікованого гострого запального процесу, проте воно може розвиватися і поступово, без яскравих клінічних ознак. Існують дві групи причин цервицита:
- Інфекційні агенти. Захворювання викликають збудники ІПСШ – гонококи, хламідії, трихомонади, віруси генітального герпесу і папіломатозу. Також цервіцит виникає при активізації умовно-патогенної мікрофлори (дріжджових грибків, стафілококів, стрептококів, кишкової палички тощо).
- Неінфекційні фактори. Запалення ускладнює травми шийки матки, неопластичні процеси, алергічні реакції на контрацептиви, лікарські та гігієнічні засоби. Причиною розвитку атрофічного цервицита служить зниження рівня естрогену під час менопаузи.
Важливу роль у виникненні захворювання відіграють фактори ризику. Хронічний цервіцит провокують:
- Механічні пошкодження. Шийка матки частіше запалюється у пацієнток, які перенесли аборти, складні пологи, інвазивні лікувально-діагностичні процедури.
- Гінекологічні хвороби. Хронічне запалення може розвинутися на тлі опущення піхви або поширитися з інших відділів жіночої статевої системи.
- Безладне статеве життя. Часта зміна партнерів підвищує ризик зараження ІПСШ. При цьому цервицит є або єдиним проявом інфекції, або поєднується з вульвітов, вагінітом, ендометрит, аднексітом.
- Зниження імунітету. Імунодефіцит у жінок з важкою супутньою патологією або приймають імуносупресивні препарати сприяє активізації умовно-патогенних мікроорганізмів.
- Гормональний дисбаланс. Запалення часто виникає при прийомі неправильно підібраних оральних контрацептивів і захворюваннях зі зниженою секрецією естрогенів.
- Хвороби, що супруводжують. Хронічний перебіг цервицита відзначається у пацієнток з синдромом Бехчета, урологічної і інший екстрагенітальною патологією.
Розвиток захворювання визначається поєднанням декількох патогенетичних ланок. Ознаки запального процесу виражені помірно і локалізовані переважно в ендоцервікса. Слизова цервікального каналу стає набряклою, потовщеною, складчастої. Відзначається повнокров’я судин, формуються лімфогістіоцитарні запальні інфільтрати, клітини епітелію виділяють більше слизу. У екзо і ендоцервікса сповільнюються регенеративні процеси і виникають дистрофічні зміни. У нижніх шарах слизової розростаються сполучнотканинні елементи. Вивідні отвори залоз перекриваються плоским епітелієм з утворенням наботових (ретенційних) кіст. У міру розвитку захворювання в запалення залучаються сполучна тканина і м’язи шийки матки.
Клітинна і гуморальна імунна система функціонують неповноцінно: зменшується кількість В- і Т-лімфоцитів, пригнічуються Т-залежні імунні реакції, порушується фагоцитарна активність. В результаті збудники інфекції отримують можливість персистувати як в шеечном епітелії, так і в клітинах імунної системи.
У цервікальногослизу знижується рівень імуноглобулінів G і M на тлі підвищеного вмісту IgA. Розвиваються аутоімунні процеси з явищем «молекулярної мімікрії» між чужорідними білками і білками власних тканин.
Класифікація
Хронічний цервіцит класифікують з урахуванням етіологічних факторів, ступеня поширеності та стадії запального процесу. На підставі цих критеріїв розрізняють такі форми захворювання.
За етіології:
- Хронічний специфічний цервіцит, спричинений збудниками ІПСШ.
- Хронічний неспецифічний цервіцит, що виник внаслідок активації умовно-патогенної флори або дії неінфекційних факторів.
- Хронічний атрофічний цервіцит, який проявляється запаленням ендо- та екзоцервікса на тлі їх стоншування.
За поширеністю запалення:
- Дифузний – із залученням до процесу всієї слизової оболонки.
- Екзоцервіціт – з ураженням вагінальної частини шийки.
- Ендоцервіцит – з ураженням слизової цервікального каналу.
- Макулёзний – з формуванням окремих осередків запалення.
За стадії запалення:
- Період загострення з вираженою симптоматикою.
- Ремісія з мінімальними клінічними проявами.
Симптоми хронічного цервіциту
Зазвичай захворювання протікає безсимптомно. У період ремісії жінка відзначає мізерні слизові або слизово-гнійні виділення з піхви, які стають більш рясними перед менструацією або відразу після місячних. Больовий синдром, як правило, відсутня. Більш помітні клінічні ознаки в період загострення. Збільшується кількість слизових вагінальних виділень, мутнеющего або жовтіючих за рахунок появи гною. Пацієнтку турбують дискомфорт і тупі тягнуть болі в нижній частині живота, які посилюються під час сечовипускання і при статевому акті. Після сексу виникають мажучі кров’янисті виділення. Якщо цервіцит поєднується з клопотів, жінка скаржиться на незначний свербіж і печіння в піхву.
При несвоєчасному або неправильному лікуванні хронічний цервіцит ускладнюється гіпертрофією шийки матки, появою ерозій і виразок на її слизовій оболонці, поліпознимі разрастаниями. Запальний процес може поширитися на слизову піхви, бартолінові залози, ендометрій, маткові труби, яєчники, інші тазові органи.
При хронічному перебігу запалення частіше виникають дисплазії і підвищується ризик розвитку раку шийки матки. Зміна складу слизу, виробленої епітелієм цервікального каналу, і анатомічні порушення внаслідок запалення можуть призвести до шийковому безпліддя.
Діагностика
Оскільки клінічні прояви хронічного цервіциту неспецифічні і зазвичай слабо виражені, провідну роль в діагностиці грають дані фізикальних, інструментальних та лабораторних досліджень. Для постановки діагнозу найбільш інформативні:
- Огляд на кріслі. Визначається невелика набряклість слизової, шийка матки виглядає ущільненої і кілька збільшеною. В області екзоцервікса виявляються ерозірованний ділянки і папілломатозние розростання.
- Розширена кольпоскопія. Огляд під мікроскопом дозволяє уточнити стан слизової, вчасно виявити передракові зміни і злоякісне переродження епітелію.
- Лабораторні етіологічні дослідження. Мазок на флору і посів з антибіотикограмою спрямовані на виявлення збудника і оцінку його чутливості до етіотропним препаратів. За допомогою ПЛР, РІФ, ІФА можна достовірно визначити вид специфічного інфекційного агента.
- Цитоморфологічне діагностика. При дослідженні зіскрібка шийки матки оцінюється характер змін і стан клітин екзо- і ендоцервіксу. Гістологія биоптата проводиться за показаннями для своєчасного виявлення ознак малігнізації.
- Гінекологічне УЗД. В ході ехографії виявляються деформована, потовщена і збільшена в розмірах шийка матки, наботових кісти, виключається онкопроцес.
Додатково пацієнтці можуть призначатися аналізи для визначення рівня жіночих статевих гормонів та стану імунітету. Диференціальна діагностика проводиться з туберкульозом, раком, ектопією шийки матки. Для уточнення діагнозу можуть залучатися онкогінеколог, фтізіогінеколог, дерматовенеролог.
Лікування хронічного цервіциту
Правильно підібрана комплексна терапія дозволяє не тільки купірувати ознаки загострення, але і домогтися стійкої ремісії. В рамках лікувального курсу пацієнтці призначають:
- Етіотропне медикаментозне лікування. При інфекційному генезі цервицита використовуються антибактеріальні та противірусні препарати. При підборі антимікробний засіб враховують чутливість збудника. Гормональні препарати (естрогени) застосовують в терапії атрофічного цервицита у жінок в період менопаузи.
- Відновлення вагінальної мікрофлори. Після курсу антибіотикотерапії рекомендовані еубіотики місцево (у вигляді свічок, тампонів, вагінальних зрошень) і всередину.
- Допоміжна терапія. Для прискорення процесів регенерації слизової, зміцнення імунітету і попередження можливих рецидивів показані імуно-та фітотерапія, фізіотерапевтичні процедури.
При наявності ретенційних кіст призначають радіохвильової діатермопунктуру. У тих випадках, коли консервативне лікування неефективне, або хронічний цервіцит поєднується з дисплазією, елонгацією, рубцевої деформацією і іншими захворюваннями шийки матки, застосовують оперативні методики – кріо- або лазеротерапію, трахелопластіку ін.
Читати по темі: Дворога матка