Анемія: причини виникнення, різновиди, діагностика, профілактика

Анемія – це стан організму людини, що характеризується зниженою концентрацією гемоглобіну в одиниці об’єму крові, і, як правило, корелює з одночасним зниженням кількості еритроцитів. Стан анемії вдруге і є симптомом різних захворювань. Численні хвороби, від захворювань інфекційної і паразитарної етіології і до передракових станів і наявності пухлин супроводжуються анемією. Однак і анемія як стан, викликаючи порушення в газообміні організму, викликає хронічну втому, підвищену сонливість, запаморочення, занепад сил, підвищує дратівливість. У важких випадках анемія може призводити до шокових станів, вираженої гіпотонії, коронарної, легеневої недостатності, геморагічного шоку. При виявленні анемії лікування спрямоване на усунення супутніх симптомів і на терапію основного захворювання, що викликало стан анемії.

Стан анемії у дорослих

Анемія вважається одним з найбільш поширених патологічних станів серед населення планети. Серед різновидів анемій виділяють кілька основних станів, класифікуючи їх за причинами виникнення анемії:

• залізодефіцитна анемія;
• гемолітична анемія;
• апластична анемія;
• сидеробластний різновид анемії;
• B12-дефіцитна, що виникає внаслідок недостатності вітаміну B12;
• постгеморрагична анемія;
• серповидноклітинна анемія та інші форми.

Приблизно кожен четвертий чоловік на планеті, згідно з дослідженнями фахівців, страждає від залізодефіцитної форми анемії внаслідок зниження концентрації заліза. Небезпека цього стану – в стертій клінічній картині залізодефіцитної анемії. Симптоми стають вираженими, коли рівень заліза і, відповідно, гемоглобін, знижується до критичної позначки.

Анемія – лікування хвороби

До груп ризику розвитку анемії серед дорослих належать такі категорії населення:

• послідовники вегетаріанських принципів харчування;
• люди, які страждають від крововтрати внаслідок фізіологічних причин (рясні менструації у жінок), захворювань (внутрішні кровотечі, виражені стадії геморою і т. п.), а також донори, які здають кров і плазму на регулярній основі;
• вагітні та жінки;
• професійні спортсмени;
• пацієнти з хронічними або гострими формами деяких захворювань;
• категорії населення, які відчувають брак в харчуванні або обмежений раціон харчування.

Найпоширеніша залізодефіцитна форма анемії є наслідком браку заліза, що, в свою чергу, може бути спровоковано одним з таких чинників:

1. недостатністю надходження заліза з їжею;
2. підвищеною потребою в залізі на увазі ситуативних або індивідуальних особливостей (патологій розвитку, дисфункцій, захворювань, фізіологічних станів вагітності, лактації, професійної діяльності і т. д.);
3. посиленою втратою заліза.

Легкі форми анемії, як правило, піддаються лікуванню за допомогою корекції раціону харчування, призначення вітамінно-мінеральних комплексів, залізовмісних препаратів. Середня і важка форма анемії вимагає втручання фахівця і курсу відповідної терапії.

Причини анемії у чоловіків

Діагностичним критерієм анемії у чоловіків є зниження концентрації гемоглобіну в крові до рівня нижче 130 г / л. Статистично анемія у чоловіків діагностується рідше, ніж у представників жіночої статі в зв’язку з особливостями фізіології: відсутність менструацій, що призводять до щомісячної втрати крові, гестації, лактації, нерідко супроводжуються дефіцитами необхідних мікроелементів.

Однак анемія серед чоловічої частини населення також діагностується нерідко, і, як правило, є наслідком наявності хронічного захворювання і порушень в роботі різних систем організму.

Анемія. Які продукти їсти?

Так, до хронічної залізодефіцитної анемії у чоловіків найчастіше призводять приховані шлунково-кишкові кровотечі при ерозіях кишечника, виразкової хвороби, геморої. В етіології анемій у чоловіків можуть бути також паразитарні захворювання, доброякісні та злоякісні новоутворення. Розмаїття чинників, що викликають анемію, вимагає діагностики причини виникнення стану і відповідної терапії.

Анемія у жінок

Анемія у жінок діагностується при показниках гемоглобіну нижче 120 г / л (або 110 г / л під час виношування дитини). Фізіологічно жінки більш схильні до виникнення анемії.

При щомісячних менструальних кровотечах жіночий організм втрачає еритроцити. Середній обсяг щомісячної крововтрати становить 40-50 мл крові, однак при рясних менструаціях кількість виділень може доходити до 100 і більше мл за період в 5-7 днів. Кілька місяців подібної регулярної крововтрати здатне привести до розвитку анемії.

Ще одна форма прихованої анемії, поширена серед жіночого населення з високою частотою (20% жінок), спровокована зниженням концентрації феритину, білка, що виконує функцію накопичення заліза в крові і вивільняє його, коли рівень гемоглобіну знижується.

Анемія вагітних

Анемії вагітних виникають під впливом різних факторів. Зростаючий плід вилучає з материнського кровотоку речовини, необхідні для розвитку, в тому числі залізо, вітамін В12, фолієву кислоту, необхідних для синтезу гемоглобіну. При недостатньому надходженні вітамінів і мінералів з їжею, порушення її обробки, хронічних захворюваннях (гепатити, пієлонефрити), вираженому токсикозі першого триместру, а також при багатоплідній вагітності у майбутньої матері розвивається анемія.

До фізіологічної анемії вагітних відносять гідремії, «розрідження» крові: у другій половині гестаційного періоду обсяг рідкої частини крові зростає, що призводить до природного зниження концентрації еритроцитів і транспортуючого ними заліза. Даний стан нормальний і не є ознакою патологічної анемії, якщо рівень гемоглобіну не опускається нижче за показник в 110 г / л або відновлюється самостійно в стислі терміни, а також відсутні ознаки дефіциту вітамінів і мікроелементів.

Анемія у вагітних: що робити

Важка анемія вагітних загрожує невиношуванням плоду, передчасними пологами, токсикозом третього триместру (гестозом, прееклампсією), ускладненнями процесу розродження, а також анемією у новонародженого.

До симптомів анемії у вагітних відносять загальну клінічну картину анемії (втома, сонливість, дратівливість, нудота, запаморочення, сухість шкіри, ламкість волосся), а також збочення нюху і смаку (бажання їсти крейду, штукатурку, глину, необроблене м’ясо, нюхати речовини з різким запахом серед побутової хімії, будівельних матеріалів і т. п.).

Незначна анемія вагітних і годуючих відновлюється після пологів і закінчення періоду лактації. Однак при малому проміжку між повторними пологами процес відновлення організму не встигає завершитися, що призводить до посилення ознак анемії, особливо виражених при проміжку між пологами менше 2-х років. Оптимальний термін відновлення жіночого організму становить 3-4 роки.

Згідно з дослідженнями фахівців, лактаційна анемія найчастіше діагностується на досить вираженому етапі захворювання. Розвиток анемії пов’язано з крововтратою в процесі пологів і лактацією на тлі гіпоалергенної дієти годуючих. Саме по собі вироблення грудного молока не сприяє розвитку анемії, однак при виключенні з раціону харчування деяких важливих груп продуктів, наприклад, бобових (через ризик підвищеного газоутворення у дитини), молочних і м’ясних продуктів (через алергічні реакції у немовляти) ймовірність розвитку анемії значно зростає.

Причиною пізньої діагностики післяпологових анемій вважається зміщення фокусу уваги зі стану матері на дитину насамперед у наймолодшій матері. Особливості здоров’я малюка хвилюють її більше свого самопочуття, а симптомокомплекс анемії – запаморочення, втома, сонливість, зниження концентрації уваги, блідість шкірних покривів – найчастіше сприймаються як наслідок перевтоми, пов’язаного з доглядом за новонародженим.

Ще одна причина поширеності залізодефіцитної анемії годуючих пов’язана з невірною думкою про вплив препаратів заліза, що проникають в грудне молоко, на роботу шлунково-кишкового тракту немовляти. Це думка не підтверджується фахівцями, і, при діагностиці залізодефіцитної анемії призначені фахівцем медикаменти і вітамінно-мінеральні комплекси обов’язкові до прийому.

Читати по темі: Лейкоцитоз – причини та симптоми