
Дисбактеріоз у дітей – симптоми хвороби, профілактика
26.03.2019Причини
До факторів ризику розвитку дисбактеріозу відносяться:
- пізнє прикладання до грудей,
- штучне вигодовування,
- неповноцінне харчування.
Зміни складу мікрофлори – це лише наслідок якихось несприятливих подій в організмі, тобто дисбактеріоз завжди є вторинним станом. До дисбактеріозу можуть привести:
- порушення моторики кишечника – запори, проноси, що виникають з різних причин;
- захворювання, що викликають порушення всмоктування в кишечнику,
- хронічні захворювання шлунка та кишечника (гастродуоденіти, виразкова хвороба, неспецифічний виразковий коліт та ін.),
- алергічні захворювання (харчова алергія, атопічний дерматит),
- гострі інфекційні захворювання (кишкові інфекції, грип та ін.),
- вплив радіації,
- різні хірургічні втручання,
- застосування антибіотиків та інших ліків.

Дисбактеріоз у дітей та його лікування
Нормальна мікрофлора
У кишечнику людини живе близько 500 видів мікроорганізмів. Більшу частину мікрофлори товстого кишечника складають біфідобактерії.
Нормальна мікрофлора виконує дуже важливу для організму малюка роботу:
- захищає від небезпечних (патогенних) мікроорганізмів, утворюючи щільну плівку на стінці кишечника;
- бере участь у виробленні вітамінів К, С, В1, B2, B6, B12, PP, фолієвої та пантотенової кислот;
- бере участь в обміні речовин, розщеплює білки, вуглеводи, харчові волокна.
- бере участь в обміні жовчних кислот;
- виробляє речовини, які регулюють роботу кишечника.
Мікрофлора шлунково-кишкового тракту не буває постійною, оскільки тісно пов’язана з характером прийнятої їжі, віком людини, перенесеними захворюваннями.
Діагностика
Порушення роботи кишечника при дисбактеріозі пов’язані, перш за все, з основним захворюванням. Власне порушення складу мікрофлори можуть призводити як до запорів, і до проносів, появи в калі слизу, зелені та інших домішок.
Діагноз “дисбіоз” завжди вторинний і виставляється лікарем при наявності захворювань травної системи (гастродуоденита, запорів, хронічних запальних захворювань кишечника, атопічного дерматиту та ін.).
Діагностика дисбактеріозу грунтується на даних лабораторних досліджень.
Дослідження калу на дисбактеріоз в сьогодення не є стандартом діагностики, тому що практично неможливо здійснити правильний збір калу (він повинен бути зібраний в стерильний посуд в анаеробних умовах, досліджено теплим і ін.). Крім того, склад внутріпросветной мікрофлори кишечника, що потрапляє в кал, відрізняється від складу пристеночной мікрофлори кишечника (розташованої на стінках кишечника).
Для визначення складу мікрофлори кишечника в даний час застосовуються:
- копрологическое дослідження,
- біохімічне дослідження калу,
- бактеріологічне дослідження кишкового вмісту і жовчі.
- бактеріологічне дослідження зіскрібків зі слизової оболонки 12-палої або тонкої кишки при ЕГДС (гастроскопії),
- бактеріологічне дослідження зіскрібків зі слизової оболонки прямої і товстої кишки при колоноскопії.
Останні два дослідження дозволяють оцінити пристеночную мікрофлору кишечника, тобто отримати об’єктивну інформацію. Звичайно, проведення складних ендоскопічних досліджень тільки для підтвердження дисбактеріозу недоцільно і має виконуватися за суворими показаннями.

Дисбактеріоз у дитини: причини і профілактика дисбіозу у дітей
Лікування
Оскільки за звичайним аналізом калу ми можемо лише побічно судити про те, який склад мікрофлори кишечника, лікування вимагають лише стани, що супроводжуються клінічними проявами.
Іншими словами, якщо у дитини нормальний регулярний стілець і не болить живіт, то не варто давати йому препарати бактерій лише тому, що його аналіз відрізняється від середньостатистичної норми. Якщо ж дисбактеріоз все-таки виявився, бажано з’ясувати його причину. Може бути, дитині дуже рано або неправильно введений прикорм?
Або ж він отримував антибіотики? Можливо, у нього не вистачає якогось травного ферменту? Може бути, у нього харчова алергія? Після відповіді на ці та інші питання вирішується питання про корекцію біоценозу (складу мікрофлори) кишечника.
- Корекція дисбактеріозу полягає перш за все в усуненні його причини. Лікуванням захворювання, що викликало дисбактеріоз, займається педіатр, гастроентеролог, алерголог або інфекціоніст, в залежності від характеру основної патології. В ході лікування основного захворювання одночасно зменшуються прояви дисбіозу. Наприклад, при нормалізації стільця у дитини або корекції ферментативних порушень відбувається поліпшення мікробіологічного пейзажу кишечника.
- Основою корекції дисбактеріозу становить правильне харчування, які тривалий час грудне вскамліваніе, введення прикорму в термін. Підтримувати склад мікрофлори на належному рівні допомагають також кисло-молочні суміші і продукти, збагачені біфідо-і лактобактеріями ( «НАН з біфідобактеріями», «Лактофидус», «Бифидок», «Наріне» і ін.).
- До медикаментозних засобів відносять препарати, що містять мікроорганізми – представників нормальної флори (рідкий і сухий «Біфідумбактерин», «Лактобактерин», «Лінекс» і т.д.); кошти, які є живильним середовищем для зростання біфідо-і лактобактерій і стимулюють їх розмноження ( «Хілак-форте», «Лізоцим» і т.д.), бактеріофаги, в деяких випадках лікування починається з призначення антибіотиків з подальшою корекцією мікрофлори пробіотиками.
Читати по темі: Апендицит у дітей