Ендоскопія носа

Завдяки інтенсивному розвитку медичної технічної бази ендоскопічні методики обстеження стали одними з найбільш інформативних методів обстеження, що дозволяють ставити точний діагноз. З’явився такий метод і в отоларингології. Ендоскопія носа проводиться в тих випадках, коли для повного обстеження пацієнта може не вистачити проведення огляду порожнини носа і носоглотки за допомогою звичайних дзеркал. Застосовуваний для огляду прилад являє собою тонку жорстку або гнучку трубочку діаметром 2-4 мм, всередині якої знаходиться оптична система, відеокамера і освітлювальний елемент. Завдяки такому ендоскопічного приладу лікар може в найдрібніших подробицях оглядати всі відділи порожнини носа і носоглотки при різному збільшенні і під різними кутами.

Суть методу

При виконанні ендоскопії носа в носову порожнину і носоглотку вводиться спеціальний ендоскоп, що дозволяє оглядати досліджувану область. Для виконання процедури може використовуватися жорсткий (Не гнеться) або гнучкий (змінює свій напрямок) прилад. Після введення ендоскопа лікар-отоларинголог оглядає порожнину носа, починаючи від нижнього носового ходу. В ході обстеження прилад поступово просувається до носоглотки, і фахівець може розглянути стан внутрішньої поверхні і все анатомічні утворення досліджуваних порожнин.

Ендоскопія носа і носоглотки

Під час ендоскопії носа можуть виявлятися:

• запальні процеси на слизовій оболонці (почервоніння, набряклість, слиз, гній);
• порушення структури слизової оболонки (гіпер-, гіпо- або атрофія);
• аденоїдні вегетації;
• запальні процеси в носових пазухах;
• доброякісні та злоякісні пухлинні утворення (їх локалізація і ступінь розростання);
• потрапили в порожнину носа або носоглотки сторонні предмети.

Показання для ендоскопії

Ендоскопія носа може призначатися при наступних станах та захворюваннях:

• виділення з носа;
• ускладненість дихання;
• часті носові кровотечі;
• часті головні болі;
• відчуття тиску в ділянці обличчя;
• погіршення нюху;
• зниження слуху або поява шуму у вухах;
• підозра на запальні процеси;
• хропіння;
• підозра на наявність пухлин;
• затримка розвитку мови (у дітей);
• підозра на присутність стороннього предмета;
• фронтит;
• гайморит;
• сфеноідіт;
• тонзиліт;
• фарингіт;
• аденоїди;
• полінози;
• етмоїдит;
• травми лицьового відділу черепа;
• викривлення носової перегородки;
• аномалії розвитку навколоносових синусів;
• доопераційний та післяопераційний період після ринопластики.

При необхідності під час ендоскопії носа лікар може виконувати наступні діагностичні або лікувальні маніпуляції:

1. паркан гнійних виділень для проведення бактеріологічного аналізу;
2. біопсія тканин новоутворень;
3. усунення причин часто виникають носових кровотеч;
4. видалення новоутворень;
5. хірургічна обробка носової порожнини після проведення ендоскопічних операцій (видалення кірочок, слизу, обробка ранових поверхонь).

Ендоскопія носа може проводитися не тільки для діагностики захворювання, але і для контролю над ефективністю проведеного лікування або в якості методу динамічного спостереження за патологією (виняток рецидивів, виявлення загроз ускладнень, спостереження за динамікою зростання новоутворення та ін.).

Протипоказання

Абсолютних протипоказань для виконання ендоскопії носа немає, але в деяких випадках така процедура повинна проводитися з обережністю або замінюється іншими діагностичними методиками. До групи ризику входять пацієнти з такими станами:

1. алергічні реакції на місцеві анестетики;
2. порушення в системі згортання крові;
3. прийом антикоагулянтів;
4. часті кровотечі з-за ослаблених судин.

Протипоказання ендоскопії носу

При наявності алергічних реакцій на використовуваний місцевий анестетик препарат замінюють на інший. А при підвищеному ризику виникнення кровотечі дослідження проводиться після попередньої спеціальної підготовки пацієнта до процедури. Для виключення травматизації судин в таких випадках може застосовуватися більш тонкий ендоскоп.

Підготовка до дослідження

При відсутності протипоказань підготовка до ендоскопії носа не вимагає яких-небудь спеціальних заходів. Лікар повинен пояснити пацієнту суть дослідження і засвідчити його, що під час процедури він не відчує болю, а дискомфортні відчуття будуть мінімальними. Крім цього, хворий повинен бути готовий дотримуватися повну нерухомість під час дослідження. А якщо обстеження проводиться дитині, то під час процедури повинен бути присутнім один з батьків.

При необхідності перед дослідженням проводиться проба для виявлення можливої ​​алергічної реакції на місцевий анестетик. Якщо пацієнт приймає антикоагулянти, то лікар може порадити тимчасово припинити використання препарату або відкоригує схему його прийому.

При необхідності видалення новоутворення під час ендоскопії пацієнту рекомендується залишатися після виконання хірургічної маніпуляції під наглядом лікарів протягом доби. У таких випадках йому слід взяти з собою з дому речі, необхідні для комфортного перебування в стаціонарі (зручний одяг, тапочки та ін.).

Як проводиться дослідження

Процедура ендоскопії носа може виконуватися в кабінеті отоларинголога. Пацієнт сідає в спеціальне крісло з підголовником, положення якого в ході дослідження може змінюватися.

При необхідності перед процедурою в порожнину носа вводиться судинозвужувальний препарат (наприклад, спрей Оксиметазоліну), що усуває надмірну набряк слизової. Після цього для знеболювання слизова носа зрошується розчином місцевого анестетика – для цього може застосовуватися спрей або виконується змазування слизової тампоном, змоченим у препараті.

Через деякий час, після початку дії місцевої анестезії, що виражається в появі незначного поколювання в носі, в порожнину носа вводиться ендоскоп. Лікар вивчає стан слизової оболонки по одержуваному на монітор комп’ютера зображенню і повільно просуває прилад до носоглотки.

Огляд при ендоскопії носа включає в себе наступні етапи:

1. панорамний огляд передодня носа і загального носового ходу;
2. ендоскоп переміщують по дну порожнини носа до носоглотки, уточнюють наявність аденоїдних вегетацій, стан склепіння носоглотки, усть слухових труб і задніх кінців нижньої раковини носа;
3. прилад переміщують від передодня до середньої носової раковини і оцінюють стан її слизової оболонки і середнього носового ходу;
4. ендоскопом оглядають верхній носовий хід, нюхову щілину (в деяких випадках лікар може розглянути стан вивідних отворів клітин гратчастого лабіринту і верхньої носової раковини).

Під час огляду фахівець оцінює такі параметри:

• колір слизової оболонки;
• наявність гіпертрофії або запальних процесів;
• характер виділень (слизові, густі, гнійні, рідкі, прозорі);
• наявність анатомічних порушень (звуження ходів, викривлення носової перегородки та ін.);
  присутність поліпів та інших пухлинних утворень.

Процедура огляду зазвичай займає не більше 5-15 хвилин. При необхідності діагностичне дослідження доповнюється хірургічними або лікувальними маніпуляціями. Після завершення процедури лікар роздруковує отримані фотографії та складає висновок. Результати дослідження видаються пацієнту на руки або відправляються лікаря.

Ендоскопічне висічення синехий порожнини носа

При відсутності змін в самопочутті після завершення ендоскопії носа хворий може відправлятися додому. Якщо процедура була доповнена виконанням хірургічного видалення новоутворень, то пацієнт поміщається в палату і на добу залишається під медичним наглядом. Після проведення ендоскопії носа хворому рекомендується протягом декількох днів утриматися від інтенсивного сморканія, яке здатне спровокувати розвиток носової кровотечі.

Ендоскопія верхньощелепної пазухи

У деяких випадках мета діагностичної ендоскопії носа спрямована на оцінку стану пазухи. Таке дослідження називається сінусоскопіей і призначається в таких випадках:

• необхідність уточнення діагнозу при ізольованому ураженні гайморових пазух;
• присутність сторонніх тіл в цій області;
• необхідність виконання лікувальних процедур.

Ендоскопія верхньощелепної пазухи проводиться наступним чином:

1. Для знеболення сінусоскопіі виконується місцева анестезія, що блокує гілки трійчастого нерва.
2. За допомогою спеціального троакара з гільзою лікар обертальними рухами проводить прокол передньої стінки гайморової пазухи між країнами III і IV зуба.
3. Спеціаліст вводить через гільзу ендоскоп з 30-70 ° оптикою в порожнину верхньощелепної пазухи і оглядає її. При необхідності проводиться біопсія тканин, що виконується кюретажной ложкою з гнучкою ніжкою або ангулярного щипцями.
4. Після завершення дослідження лікар кілька разів промиває пазуху антисептичним розчином і акуратними обертальними рухами виймає гільзу троакара.
5. Діагностична сінусоскопія триває близько 30 хвилин. Після виконання процедури пацієнт може відчувати невеликий дискомфорт в місці введення ендоскопа, який через деякий час усувається самостійно.

До якого лікаря звернутися

Проведення діагностичної ендоскопії носа може призначатися лікарем-отоларингологом. При необхідності така процедура може доповнюватися лікувальними маніпуляціями, біопсією тканин або забором зразків слизу для бактеріологічного аналізу.

Ендоскопія носа є золотим стандартом обстеження для виявлення багатьох ЛОР-захворювань. У більшості випадків таке дослідження добре переноситься пацієнтами і допомагає лікарям ставити точний діагноз. Ця процедура є малоінвазивної, безпечної і високоінформативної. Як правило, вона виконується висококваліфікованими лікарями і рідко призводить до ускладнень. При необхідності діагностична ендоскопія носа доповнюється проведенням деяких терапевтичних або хірургічних процедур, спрямованих на лікування захворювання.

Читати по темі: Перелом кісток носа