Аутоімунний тиреоідит

Аутоімунний тиреоідит

05.02.2019 Off By admin




Симптоми

Аутоімунний тиреоїдит (тиреоїдит Хасімото) – це хронічне захворювання щитовидної залози, при якому відбувається поступове руйнування (деструкція) клітин щитовидної залози через вплив на них аутоантитіл.

Таким чином, захворювання відноситься до аутоімунних. Причини розвитку захворювання до кінця не ясні, але в його розвитку важлива роль відводиться спадкового дефекту імунної системи, який катуються будь-яким зовнішнім фактором (інфекція, травма або операція на залозі, порушення екології та ін.).

Хронічний аутоімунний тиреоїдит

Хронічний аутоімунний тиреоїдит

Безпосереднім механізмом розвитку хвороби є вироблення лімфоцитами антитіл до клітин щитовидної залози. Поступово через руйнування залізистих клітин формується недостатність щитовидної залози – гіпотиреоз. На початковому етапі захворювання ураження клітин залози може супроводжуватися надмірним викидом тиреоїдних гормонів в кров і, відповідно, явищами тиреотоксикозу.

Тому можуть відзначатися:

  • підвищена дратівливість,
  • перепади настрою,
  • плаксивість,
  • схуднення,
  • прискорене серцебиття,
  • відчуття перебоїв в роботі серця,
  • підвищення артеріального тиску,
  • відчуття жару,
  • пітливість, у жінок – порушення менструального циклу.

Однак, у міру руйнування клітин щитовидної залози, вироблення тиреоїдних гормонів знижується, що призводить до формування гіпотиреозу.

  1. Тому відбувається збільшення щитовидної залози, обличчя стає набряклим і одутлим, відбувається птоз століття і збіднення міміки.
  2. Шкіра стає набрякла, набуває жовтяничній-бліде забарвлення, знижується її тактильна чутливість, хворий скаржиться на болі по ходу різних нервів (невралгії).
  3. Через розвиток набряків відбувається збільшення ваги, хоча апетит порушується. Відзначається загальна загальмованість, погіршення пам’яті, порушення сну і зниження інтелекту.
  4. Мова людини може стати повільної і невиразною через набряк мови, на язиці з’являються сліди від зубів. Через набряку голосових зв’язок голос грубіє.
  5. З боку внутрішніх органів відзначається зниження артеріального тиску, знижується вентиляція легень, з’являється задишка. Відбувається затримка виділення жовчі і сечі.
  6. Підвищується схильність до простудних захворювань. Хвороба може також протікати практично безсимптомно і виявлятися тільки при обстеженні щитовидної залози.
Аутоімунний тиреоїдит — захворювання щитовидної залози

Аутоімунний тиреоїдит — захворювання щитовидної залози

 

Діагностика

Діагноз встановлюється на підставі клінічних проявів захворювання, лабораторних та інструментальних методів обстеження. При дослідженні крові на вміст гормонів щитовидної залози відзначається підвищення їх рівня при одночасному зниженні рівня тиреотропного гормону на стадії тиреотоксикозу і зниження тиреоїдних гормонів на тлі підвищення тиреотропного гормону на стадії гіпотиреозу.

Виявлення в крові підвищеного рівня антитиреоїдних аутоантитіл підтверджує аутоіммунну природу гіпотиреозу. Зміни розмірів і структури залози можуть бути виявлені за допомогою ультразвукового дослідження та комп’ютерної томографії.

Лікування

Специфічна терапія аутоімунного тиреоїдиту не розроблена. Захворювання на стадії гіперфункції лікують симптоматично, в основному, коректуючи порушення серцевої діяльності (бета – блокатори та ін.) На стадії гіпотиреозу лікування проводять за допомогою синтетичних аналогів гормонів щитовидної залози (L-тироксин та ін.) З поступовою корекцією дози цих препаратів під контролем рівня гормонів.

Застосовується імуномодулююча терапія иммунокорректорами, а також нестероїдні протизапальні препарати. Глюкокортикоїди, як правило, застосовуються тільки при підгострому тиреоїдиті.

Читати по темі: Аденома щитовидної залози