Інфекційне захворювання – актиномікоз

Актиномікоз – інфекційне захворювання, що викликається променистими грибами (актиноміцетами) і має первинно-хронічний перебіг з утворенням щільних гранулем, свищів і абсцесів. Актиномікоз може вражати не тільки шкіру, але і внутрішні органи. Діагностика захворювання заснована на виявленні характерного міцелію грибів у виділеннях і виявленні зростання специфічних колоній при посіві на живильні середовища. У лікуванні актиномікозу застосовується введення актінолізата в поєднанні з антибіотикотерапією, УФО шкіри, електрофорезом йоду. За свідченнями проводиться розтин абсцесів, оперативне лікування свищів, дренування черевної та плевральної порожнини.

Причини виникнення актиномікозу

Збудники актиномікозу – гриби роду Actinomyces часто зустрічаються в природі. Вони можуть перебувати на грунті, рослинах, сіні або соломі. В організм людини актиноміцети проникають через пошкоджену шкіру, при вдиханні або з їжею. У більшості випадків вони не викликають захворювання, а живуть на слизових очей або ротової порожнини в якості сапрофитной флори. Запальні процеси в роті, шлунково-кишковому тракті або органах дихання можуть привести до переходу актиноміцетів в паразитичне стан з розвитком актиномикоза. Актиномікоз також зустрічається у сільськогосподарських тварин. Однак зараження людини від тварин або хворих актиномикозом людей не відбувається.

Підшкірна форма актиномікозу

Актиномікоз шкіри може виникати первинно при проникненні актиноміцетів через ранки та інші пошкодження на шкірі. Вторинне ураження шкіри розвивається зсередини, при переході інфекції із підлеглих тканин (мигдалини, зуби, лімфатичні вузли, м’язи, молочна залоза) і внутрішніх органів.

Класифікація актиномікозу

Залежно від локалізації патологічного процесу при актиномикозе виділяють наступні форми:

• шийно-щелепно-лицьова;
• торакальна;
• абдомінальний;
• шкірна;
• сечостатева;
• актиномікоз суглобів і кісток;
• актиномікоз ЦНС;
• актиномікоз стопи (міцетома, мадурськая стопа)

Симптоми актиномікозу

Тривалість інкубаційного періоду при актиномикозе точно не відома. Захворювання характеризується тривалим і прогресуючим перебігом і може тривати 10-20 років. У початковому періоді у пацієнта зберігається нормальне самопочуття, але при ураженні внутрішніх органів стан ставати важким, виникає кахексія.

Актиномікоз шкіри найбільш часто вражає підщелепну, крижовий область і сідниці. Він характеризується появою в підшкірній клітковині ущільнень і синюшно-багряної забарвленням шкіри над ними. Ущільнення мають кулясту форму і практично не викликають хворобливих відчуттів. Спочатку вони дуже щільні, потім розм’якшуються і розкриваються з утворенням погано гояться свищів. У гнійному виділеннях свищів може бути домішка крові. Іноді в ньому присутні жовті крупинки – друзи актиноміцетів.

Актиномікоз шкіри буває 4 видів.

1. При атероматозні варіанті, який зустрічається в основному у дітей, інфільтрати нагадують атероми.
2. Бугоркового-пустульозний актиномікоз починається з освіти в шкірі горбків, які переходять в глибокі пустули, а потім і свищі.
3. Для гуммозно-вузлуватого варіанту характерно утворення вузлів хрящової щільності.
4. Виразковий актиномікоз, як правило, розвивається у ослаблених пацієнтів. При ньому стадія нагноєння інфільтрату закінчується некрозом тканин і утворенням виразки.

Шийно-щелепно-лицьової актиномікоз поширений більше інших і зустрічається в декількох формах: з поразкою міжм’язової клітковини (м’язова форма), підшкірної клітковини або шкіри. Процес може поширюватися по обличчю і шиї, захоплюючи губи, язик, проникаючи в гортань, трахею і очну ямку. При м’язової формі характерний інфільтрат найчастіше утворюється в області жувальних м’язів, викликаючи тризм і приводячи до асиметрії особи.

Торакальний актиномікоз починається з симптомів застуди: загальна слабкість, субфебрилітет, сухий кашель. Потім кашель стає вологим, виділяється слизисто-гнійна мокрота, що має смак міді і запах землі. Поступово актіномікотіческіе інфільтрат поширюється від центру на грудну стінку і виходить на шкіру, утворюючи при цьому свищі, що йдуть від бронхів. Такі свищі можуть відкриватися не лише на поверхні грудної клітини, але і в області попереку і навіть стегна.

Абдомінальний актиномікоз часто імітує гостру хірургічну патологію (кишкову непрохідність, апендицит і т. П.). Він поширюється на кишечник, печінку, нирки, хребет і може дійти до передньої стінки живота з утворенням відкриваються на шкірі кишкових свищів. Актиномікоз прямої кишки протікає з клінічною картиною парапроктита. Актиномікоз сечостатевих органів – рідкісне захворювання, яке частіше виникає вдруге при переході інфекції з черевної порожнини.

Нокардіоз і актиномікоз

Актиномікоз суглобів і кісток зазвичай виникає при поширенні процесу з інших органів. Поразка суглобів не супроводжується значним порушенням їх функції, а актиномікоз кісток протікає по типу остеомієліту. Поширення інфільтрату до поверхні шкіри призводить до утворення свищів. Міцетома починається з появи на підошві декількох щільних «горошин», шкіра над якими поступово набуває буро-фіолетове забарвлення. Кількість ущільнень збільшується, виникає набряклість, змінюється форма стопи і утворюються гнійні свищі. У процес можуть залучатися сухожилля, м’язи і кістки стопи.

Діагностика актиномікозу

При розвитку характерної клінічної картини актиномикоза діагностика не викликає ускладнень. Однак важливо поставити правильний діагноз ще в початковому періоді актиномикоза. Виявлення актиноміцетів в мокроті, мазках із зіву або носа не має діагностичної цінності, оскільки спостерігається і у здорових людей. Тому для дослідження беруть виділення свищів або проводять черезшкірну пункцію ураженого органу. Звичайна мікроскопія досліджуваного матеріалу може виявити друзи актиноміцетів, що дозволяє швидко поставити попередній діагноз актиномікозу. Подальше проведення реакції імунофлуоресценції (РІФ) зі специфічними антигенами направлено на визначення виду актиноміцетів.

Складнощі становлять ті випадки актиномікозу, при яких друз немає в досліджуваному матеріалі, що спостерігається в 75% захворювання. У таких випадках єдиний надійний спосіб діагностики – це посів гною або біопсії на середу Сабура.

Повне і достовірне дослідження посіву на актиномікоз може зайняти більше 2-х тижнів. Але вже через 2-3 дні при мікроскопії можна виявити характерні для актиномикоза колонії. При дослідженні посіву обов’язково враховується зростання супутньої мікрофлори і її чутливість до антибіотиків.

Серологічна діагностика актиномікозу, на жаль, не є достатньо специфічною. А методи ПЛР-досліджень щодо цього захворювання знаходяться поки в стадії розробки.

Лікування актиномікозу

Лікування актиномікозу проводять внутрішньом’язовим і підшкірним введенням актінолізата. Спільно з цим проводиться антибіотикотерапія, спрямована на придушення супутньої флори і попередження вторинного інфікування. Як і будь-яка хронічна інфекція актиномікоз вимагає додаткової дезінтоксикаційної і загальнозміцнюючу терапії.

Грибкові захворювання шкіри

До фізіотерапевтичному лікуванню, яке використовується при актиномикозе, відноситься УФО шкіри в ділянці ураження, місцевий електрофорез актінолізата і йоду. При утворенні абсцесів необхідно їх розтин. Також може знадобитися хірургічне лікування свищів, дренування плевральної порожнини або черевної порожнини. У деяких випадках при великих ураженнях легень проводять лобектомію.

Читати по темі: Амілоїдоз шкіри