Набряк Квінке у дітей

Набряк Квінке у дітей – це гостра, раптово розвинулася, переважно алергічна реакція, що супроводжується вираженим набряком слизових і підшкірної клітковини. Клінічно набряк Квінке у дітей проявляється набряками повік, губ, всього обличчя, шиї, верхньої половини тулуба, стоп і кистей, геніталій; найтяжчою формою захворювання є набряк гортані. Клініко-імунологічне обстеження при набряку Квінке у дітей включає збір аллергоанамнеза, визначення рівня загального і аллергенспецифических імуноглобулінів E, дослідження імунограми, проведення шкірних алергопроби і провокаційних проб. При набряку Квінке дітям призначаються антигістамінні препарати, рясне лужне пиття, ентеросорбенти; у важких випадках – киснева терапія, інтубація і ШВЛ.

Причини

Алергічний набряк Квінке у дітей є реакцією негайного типу. Контакт з алергеном призводить до викиду медіаторів із стовбурових клітин (гістаміну, кінінів, простагландинів), підвищення проникності підшкірних і підслизових капілярів і венул з розвитком масивного набряку навколишніх тканин.

Неалергічний набряк Квінке у дітей обумовлений генетичної детермінованість патологічних реакцій, які успадковуються за домінантним типом. В цьому випадку в сироватки крові пацієнтів є знижений рівень інгібіторів калікреїну і С1-естерази. В таких умовах активація системи комплементу і утворення С1-естерази призводить до розщеплення компонентів комплементу С2 і С4, що супроводжується утворенням кініноподібним пептиду, відповідального за розвиток набряку Квінке у дітей.

Набряк Квінке у дітей: причини виникнення

Безпосередніми причинами, що призводять до каскаду імунопатологічних реакцій та розвитку набряку Квінке у дітей, можуть служити харчові продукти (шоколад, яйця, риба, цитрусові, ягоди, горіхи, молоко), лікарські препарати (аспірин, вітаміни групи B, препарати йоду, пеніцилін) і інші алергени (пилок, пил, укуси комах).

При неалергічних набряку Квінке у дітей тригерами можуть виступати як алергени, перераховані вище, так і неспецифічні причини:

• інфекції,
• інтоксикації,
• фізичні фактори (холод, сонячне світло),
• стрес.

У частині випадків причина набряку Квінке у дітей залишається невстановленою (ідіопатичний ангіоневротичний набряк).

До рецидивуючого перебігу набряку Квінке привертає наявність у дітей супутньої хронічної патології щитовидної залози (гіпотиреозу), печінки (гепатиту), аутоімунних, лімфопроліферативних, паразитарних захворювань (лямбліозу, аскаридозу), хронічних вогнищ інфекції (карієсу зубів, хронічного тонзиліту).

Симптоми набряку Квінке у дітей

Ангіоотек у дітей може розвиватися в різних клінічних формах: по типу набряку слизових оболонок і підшкірної клітковини, набряку гортані, абдомінального синдрому, неврологічних порушень.

При ураженні слизових і підшкірної клітковини набряк розвивається раптово і тримається кілька годин або діб. Наростання набряку Квінке у дитини відбувається стрімко, протягом декількох хвилин. Місцями улюбленою локалізацією набряку Квінке у дітей служать губи, повіки, щоки, лоб, стопи, кисті, мошонка. При виникненні набряку слизової порожнини рота і мови у дитини різко не може мова і ковтання. При огляді зіву відзначається набряклість м’якого піднебіння, глотки, маленького язичка. У разі ізольованого набряку мигдаликів картина може нагадувати катаральну ангіну.

Набряклість тканин супроводжується невеликим тиском, напругою і поколюванням; свербіж шкіри, як правило, відсутня. Пальпація області набряку Квінке у дітей безболісна, при натисканні на набряклі тканини ямки не залишається.

Набряк Квінке, що протікає з залученням гортані, становить серйозну загрозу для життя дітей. Набряк гортані характеризується блискавичним розвитком. При цьому через раптове утруднення дихання дитина стає неспокійною, його обличчя синіє, виникає афонія. Може відзначатися кровохаркання, викликане численними крововиливами в слизову порожнини рота, глотки і гортані. Швидке прогресування даної клінічної форми набряку Квінке може привести до асфіксії і загибелі дітей, якщо не буде виконано термінова трахеостомія. При поєднанні набряку гортані з набряком трахеї і бронхів, стан більше нагадує напад бронхіальної астми; при поєднанні з набряком слизової порожнини носа – клініку алергічного риніту.

Абдомінальний синдром при набряку Квінке у дітей обумовлений ураженням слизової стравоходу, шлунка і кишечника. При цьому набряклості підшкірної клітковини може і не бути, що значною мірою ускладнює розпізнавання набряку Квінке у дітей. Приступ розвивається раптово і характеризується різкими болями в животі, нестримним блюванням, профузним поносом з домішкою крові.

Набряк Квінке – перша допомога

Рідше при набряку Квінке у дітей уражаються мозкові оболонки і речовина мозку. У цих випадках набряк Квінке протікає з епілептиформними припадками, розладами зору, гемиплегией, транзиторною афазією, запамороченням, ригідністю потиличних м’язів. До виключно рідкісним проявам набряку Квінке у дітей відносяться ураження сечових шляхів (дизурія, гостра затримка сечі), серця (пароксизмальна тахікардія), суглобів (гідрартроз, артралгії, лихоманка).

При алергічній формі набряк Квінке у дітей частіше захоплює особа, геніталії, руки, стопи, слизові оболонки порожнини рота, гортані і шлунково-кишкового тракту; іноді супроводжується уртикарной висипом. Неалергічний набряк Квінке у дітей зазвичай проявляється вже в ранньому віці і протікає з важкими ураженнями гортані і абдомінальним синдромом.

Діагностика

При набряку Квінке в області підшкірно-жирової клітковини і видимих ​​слизових діагноз не викликає сумніву. Складнощі виникають при ізольованому набряку мозкових оболонок і шлунково-кишкового тракту у дітей. Істотну роль в діагностиці грає алергологічний анамнез (алергічні реакції, спадковість), ефект від застосування адреналіну та антигістамінних препаратів, спеціальні методи дослідження.

У гострому періоді здійснюється визначення загального і специфічних імуноглобулінів Е в крові. Для виявлення спадкового набряку Квінке у дітей головну роль грає визначення концентрації компонентів комплементу С2 і С4 і рівня Clq-інгібітору в сироватці крові. З метою виключення або підтвердження набряку гортані виконується ларингоскопия. Пошук специфічного алергену проводиться під керівництвом дитячого алерголога-імунолога і включає ведення «харчового щоденника», призначення діагностичних елімінаційних дієт, постановку шкірних алергопроби (через 2-3 місяці після купірування набряку Квінке у дітей).

Абдомінальний синдром при набряку Квінке у дітей необхідно диференціювати від кишкової непрохідності, перитоніту, панкреатиту, апендициту. При набряку підшкірної клітковини слід виключити:

1. контактний дерматит,
2. лімфостаз,
3. бешиха,
4. періостит,
5. синдром Мелькерсона-Розенталя.

У разі переважання неврологічної симптоматики проводиться диференціальна діагностика з менінгітом.

Неоднозначність трактування діагнозу набряку Квінке у дітей вимагає виключення інших невідкладних станів за допомогою консультацій дитячого невролога, дитячого гастроентеролога, дитячого уролога, дитячого ревматолога.

Лікування набряку Квінке у дітей

У разі діагностики набряку Квінке у дітей, в першу чергу, необхідно припинити контакт з передбачуваним алергеном. Для елімінації вже потрапив в організм алергену дитині необхідно дати рясне лужне пиття, ентеросорбенти (ентеросгель, активоване вугілля).

Препаратами першого ряду при алергічному набряку Квінке у дітей є антигістамінні препарати (кетотифен, клемастин, лоратадин, хлоропирамин, діфенгідрамін). Поряд з ними можуть застосовуватися системні кортикостероїди (дексаметазон, преднізолон, гідрокортизон), сечогінні засоби (фуросемід, ацетазоламід). З метою зниження проникності судин призначають аскорутин.

Набряк Квінке – перша допомога

Надалі, для запобігання виникнення повторного алергічного набряку Квінке у дітей може проводитися специфічна гипосенсибилизация відомим алергеном. Важливим етапом лікування рецидивуючого набряку Квінке у дітей має стати усунення вогнищ хронічної інфекції, терапія хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту, печінки і жовчних шляхів, дегельмінтизація. При спадковому набряку Квінке дітям показано введення свіжої плазми, яка містить інгібітор С1-естерази, інгібіторів протеаз (апротинина, амінокапронової кислоти).

При розвитку набряку гортані, крім перерахованих заходів, проводиться інгаляційна небулайзерної терапія з адреноміметиками (сальбутамолом), кортикостероїдними препаратами; киснева, гемосорбція. У разі наростання дихальної недостатності необхідна негайна інтубація або трахеостомія і ШВЛ.

Читати по темі: Спадковий ангіоневротичний набряк