Алергія на пеніцилін

Алергія на пеніцилін – це реакція імунної системи на повторне введення в організм антибіотиків пеніцилінового ряду – бензилпеніциліну, ампіциліну, оксациліну, амоксициліну. При цьому уражаються шкірні покриви (кропив’янка і набряк Квінке), дихальні шляхи (утруднення дихання, задуха), може розвиватися анафілактичний шок. Діагностика алергії на пеніцилін заснована на ретельному зборі анамнезу, аналізі клінічних проявів захворювання, проведенні шкірних проб на чутливість до антибіотиків і лабораторних досліджень. Лікувальні заходи включають введення адреналіну, глюкокортикоїдів, антигістамінних засобів, інфузійну терапію, відновлення дихання і кровообігу.

Причини алергії на пеніцилін

Існує кілька факторів ризику, що збільшують ймовірність розвитку алергії на пеніцилін. Це, перш за все, наявність спадкової схильності (генетичних і конструкційних особливостей). Так, наприклад, встановлено, що підвищена чутливість до антибіотиків пеніцилінового ряду у батьків збільшує ризик розвитку алергії на пеніцилін у дитини в 15 разів. При проведенні імунологічного дослідження можна виявити спеціальні маркери, що свідчать про наявність підвищеного ризику розвитку медикаментозної алергії у даного пацієнта. Грає роль і вік: у дітей раннього віку та людей похилого віку алергічні реакції на антибіотики зустрічаються значно рідше, ніж у дорослих у віці 20-45 років.

Ризик розвитку алергії на пеніцилін зростає при наявності деяких супутніх захворювань:

• вроджених і набутих імунодефіцитів,
• інфекційного мононуклеозу,
• цитомегаловірусної інфекції,
• муковісцидозу,
• бронхіальної астми,
• лімфолейкоз,
• подагричного артриту,
• при прийомі деяких лікарських препаратів (наприклад, бета-блокаторів).

Алергія на пеніцилін: симптоми

Тяжкість алергічної реакції на пеніцилін залежить і від способу введення антибіотика, тривалості його застосування і тривалості проміжків між вживанням цих лікарських препаратів. Так, одноразове профілактичне введення пеніциліну (ампіциліну) в післяопераційному періоді в хірургічній практиці значно рідше викликає алергію, ніж використання антибіотиків цієї групи в досить високих дозах протягом тривалого часу. Рідше алергія на пеніцилін виникає при пероральному прийомі, частіше – при місцевому і парентеральномувведенні.

Механізм розвитку алергії на антибіотики пеніцилінового ряду пов’язаний з виникненням IgE-опосередкованих реакцій негайного типу, імунокомплексних реакцій, а також реакцій уповільненого типу, тобто має складний комбінований характер сенсибілізації.

Симптоми алергії на пеніцилін

Алергія на пеніцилін найбільш часто супроводжується розвитком різноманітних шкірних проявів і перш за все:

1. кропив’янки і набряку Квінке,
2. рідше – папулезной і пустулезной висипу,
3. феномена Артюса (виникнення інфільтратів і абсцесів алергічної природи в місці введення антибіотика),
4. еритема і еритродермії.

Іноді внаслідок алергії на пеніцилін розвиваються такі важкі ураження шкірних покривів, як синдром Лайєлла (бульозні ураження шкіри, епідермальнийнекроліз, ерозії і виразки слизової шлунково-кишкового тракту і сечостатевої системи, виражена лихоманка, інтоксикація), сироваткова хвороба (поява кропив’янки, набряку Квінке, виражених болів в суглобах і м’язах, збільшення лімфатичних вузлів, лихоманка, ураження нирок, нервової системи, судин).

Якщо є алергія на пеніцилін, то чим лікуватися

Зустрічаються при алергії на пеніцилін зміни з боку органів дихання – алергічний рінокон’юнктівіт, альвеоліт, еозинофільний інфільтрат легкого, явища бронхоспазму. Може відзначатися ураження серцево-судинної системи (алергічні міокардити, васкуліти), нирок (гломерулонефрит), органів кровотворення (цитопенії, гемолітичні анемії, ізольовані еозинофілії), травної системи (алергічні ентероколіти, гепатити). Алергія на пеніцилін нерідко може проявлятися розвитком системних реакцій – анафілактичного шоку і анафілактоїднихреакцій.

Діагностика

Головне при проведенні діагностики алергії на пеніцилін – правильно зібрати анамнез: з’ясувати назви лікарських препаратів, які використовував пацієнт до розвитку алергічної реакції, тривалість їх прийому. Важливо уточнити, чи були раніше реакції непереносимості медикаментів, харчових продуктів, і як вони виявлялися. Необхідно зібрати інформацію і про перенесені раніше захворювання. Потім з’ясовуються особливості клінічної картини непереносимості антибіотика у даного пацієнта в даний час (шкірні прояви, бронхоспазм, анафілактоїдні реакції).

Важливу інформацію для діагностики алергії на пеніцилін дають шкірні алергологічні проби. При цьому використання нативного антибіотика вважається недостатньо інформативним, а для постановки проби використовуються спеціальні діагностичні алергени, створені з метаболітів пеніциліну. Проводять шкірні проби, як правило, перед застосуванням пеніциліну для виявлення можливої ​​непереносимості цього препарату і при відсутності можливості замінити цей антибіотик іншим антибіотиком.

Для діагностики алергії на пеніцилін іноді використовують проведення провокаційних проб. В цьому випадку антибіотик вводиться в дозі, яка в 100 разів менше середньої терапевтичної. При відсутності будь-якої реакції непереносимості через 30-60 хвилин пеніцилін вводиться повторно в дозі, в 10 разів більше, ніж спочатку. Такі проби проводяться з великою обережністю і виконуються в спеціалізованій установі лікарем алергологом-імунологом з великим досвідом роботи. Протипоказано проведення шкірних і провокаційних проб при наявності відомостей про системні алергічні реакції в анамнезі.

Що таке пеніцилін?

Розроблено безліч лабораторних тестів для виявлення алергії на пеніцилін (визначення IgE антитіл до антибіотика за допомогою РІА або ІФА, базофільні тести, виявлення специфічних IgG і IgM, реакції гальмування міграції лейкоцитів і ін.), Проте їх інформативність залишає бажати кращого. Диференціальна діагностика алергії на пеніцилін проводиться з іншими випадками лікарської алергії, а також з псевдоаллергическими реакціями, деякими інфекційними захворюваннями (скарлатина, кір, менінгіт), системними захворюваннями сполучної тканини (хворобою Бехчета, системний червоний вовчак), пузирчаткой, дерматитом Дюринга і іншими станами.

Лікування алергії на пеніцилін

Основні принципи лікування алергії на пеніцилін – якнайшвидше припинення дії антибіотика і його виведення з організму (зупинити введення пеніциліну, промити шлунок і кишечник при прийомі всередину, призначити ентеросорбенти і т. Д.), Купірувати симптоми алергії (вводяться кардиотоники, бронхолітики, глюкокортикоїди), відновити функцію дихання і кровообігу при системних алергічних реакціях. Надалі пацієнтові необхідно виключити прийом антибіотиків з групи пеніциліну і повідомляти про наявність непереносимості даних препаратів при зверненні до інших медичних установ.

Читати по темі: Алергія на інсулін