Хламідіоз

Хламідіоз

18.01.2019 Off By admin

Хламідіоз – група інфекцій, що викликаються різними видами хламідій. Вражають дихальну, серцево-судинну, опорно-рухову, сечостатеву системи, органи зору. Урогенітальний хламідіоз носить прояви запальних захворювань: уретриту, простатиту, циститу, вульвовагініту, цервіциту, ерозії, ендометриту і виявляється тільки специфічними методами діагностики. Характерний симптом – склоподібні виділення з сечостатевих шляхів. Хламідійні інфекції небезпечні множинними ускладненнями, серед яких висхідні інфекції сечостатевих шляхів, безпліддя, нейрохламідіози, ураження суглобів, захворювання серця і судин, імпотенція – у чоловіків.

Збудник хламідіозу – Chlamidia trachomatis – являє собою дрібну бактерію, паразитуючу всередині клітин людини. Хламідії здатні довгий час існувати в організмі людини і не проявляти себе. При придушенні захисних сил, ослабленні організму вони починають активно розмножуватися і викликати клінічні прояви хламідіозу. Відомо 15 різних видів хламідій, що викликають ураження очей, лімфовузлів, сечостатевих органів і т. Д. Найбільш частий шлях передачі хламідіозу – статевий. Інфікування новонародженого можливо в процесі пологів, воно супроводжується розвитком у дитини вродженого хламідіозу. Набагато рідше відзначається побутовий шлях передачі хламідіозу в сім’ї через постільні та туалетні приналежності, білизна і т.д. Зазвичай від моменту зараження і до появи перших симптомів хламідіозу проходить 1-2 тижні (рідше до 1 місяця).

Симптоми хламідіозу

Безсимптомний перебіг хламідіозу зустрічається у 67% жінок і 46% чоловіків, що часто ускладнює його діагностику і лікування, збільшує ризик виникнення ускладнень. Навіть при прихованому перебігу хламідіозу хвора людина потенційно небезпечний і здатний заразити свого статевого партнера. Зазвичай перші клінічні прояви хламідіозу відзначаються через 7-14 днів після статевого зараження.

Хламідійна інфекція у статевого партнера

Хламідійна інфекція у статевого партнера

У чоловіків з’являються слизисто-гнійні або водянисті виділення з уретри, свербіж і печіння при акті сечовипускання. Відзначається набряк і почервоніння зовнішнього отвору сечовипускального каналу. Поступово симптоми стихають, виділення спостерігаються тільки вранці. Гостра фаза хламідіозу змінюється хронічної з ураженням сечовипускального каналу.

У жінок хламідіоз проявляється патологічними виділеннями з піхви слизового або слизово-гнійного характеру, жовтуватого відтінку, з запахом. Іноді виділення супроводжуються сверблячкою, печіння, невисокою температурою, болями в животі.

Хламідіоз у дітей частіше протікає з ураженням органів дихання, очей, вух. При появі симптомів хламідіозу слід негайно звернутися до лікаря.

Ускладнення хламідіозу

Урогенітальними ускладненнями хламідіозу у чоловіків є хламідійні простатит, уретрит, епідидиміт.

  • простатит розвивається при залученні в інфекційний процес передміхурової залози. Хламідійний простатит супроводжується неприємними відчуттями і болями в попереку, прямій кишці, промежині, незначними слизовими або водянистими виділеннями з уретри, утрудненням сечовипускання, порушенням потенції;
  • уретрит протікає з ураженням сечовипускального каналу і характеризується сверблячкою в уретрі, частими болючими позивами до сечовипускання, слизисто-гнійними виділеннями. Хронічний уретрит, викликаний хламідіями, призводить до стриктуре уретри;
  • епідидиміт розвивається при запаленні придатка яєчка, що супроводжується високою температурою, набряком і почервонінням мошонки, збільшенням придатка яєчка.

Урогенітальні ускладнення хламідіозу чреваті для чоловіків порушенням сперматогенезу і безпліддям.

Не меншу небезпеку становить хламідіоз і для жінок, викликаючи різні поразки жіночої статевої системи. Сходження хламідійної інфекції по статевих шляхах може викликати запальні зміни з боку:

  • шийки матки – ендоцервіцит. Хламідіоз збільшує ризик розвитку пухлинних процесів в шийці матки;
  • слизової оболонки порожнини матки – ендометрит;
  • фаллопієвих (маткових) труб – сальпінгіт;
  • придатків матки – сальпінгоофорит.

Запальні процеси матки і придатків матки з подальшим утворенням спайок і рубців в маткових трубах спричиняють трубного безпліддя, позаматкової вагітності, мимовільного переривання вагітності.

Хронічна форма хламідіозу у чоловіків

Хронічна форма хламідіозу у чоловіків

Іншими наслідками хламідіозу у чоловіків і жінок можуть служити запальні процеси глотки, прямої кишки, нирок, суглобів, легенів, бронхів і т.д. Одним із серйозних ускладнень хламідіозу є хвороба Рейтера, що характеризується тріадою клінічних проявів: кон’юнктивіт, уретрит, артрит. Повторне зараження хламідіозом значно збільшує ризик розвитку ускладнень.

Особливу небезпеку становить хламідіоз новонароджених, що виникає в результаті інфікування дитини від хворої матері в процесі пологів. Основними формами вродженого хламідіозу є:

  1. хламідійний кон’юнктивіт (Офтальмохламідіоз) – запалення слизової оболонки очей
  2. генералізована форма хламідіозу – ураження серця, легенів, печінки, шлунково-кишкового тракту
  3. енцефалопатія, що супроводжується судомами і зупинкою дихання
  4. хламідійна пневмонія – вкрай важка форма запалення легенів з високим відсотком летальності.

Діагностика хламідіозу

Діагностику хламідіозу у чоловіків часто проводять урологи. Відвідування венеролога потрібно для виключення інших ІПСШ, якими пацієнт міг заразитися поряд з хламідіозом. Жінкам необхідна консультація гінеколога.

Загальний цитологічний мазок виділень уретри, піхви і шийки матки не дає об’єктивної картини наявності хламідіозу. Кількість лейкоцитів при цьому може бути дещо підвищений або перебувати в межах норми. З появою ПЛР-діагностики (метод полімеразної ланцюгової реакції) венерология отримала найбільш точний спосіб виявлення хламідіозу, що дозволяє виявити в досліджуваному матеріалі навіть мала кількість збудника. Точність результату при ПЛР досягає 95%.

Інформативні з точністю до 70% методи ІФА (імунноферментний аналізу), що виявляє наявність антитіл до збудника і ПІФ (прямої імунофлюоресценції) – мікроскопії мазків, забарвлених певним чином.

Для діагностики хламідіозу застосовується також бакпосев взятого матеріалу і визначення чутливості до антибіотиків.

Як матеріал для діагностики хламідіозу використовують сечу, кров, сперму у чоловіків, виділення зі статевих органів, зішкріб клітин ураженого органу.

Лікування хламідіозу

Як і при лікуванні будь-якої бактеріальної інфекції, при хламідіозі використовуються антибактеріальні препарати. Оскільки збудник хламідіозу Chlamidia trachomatis є паразитує внутрішньоклітинним мікроорганізмом, то вибір антибіотиків обмежується тими препаратами, які проникають всередину клітин. До таких препаратів належать антибіотики макроліди, тетрациклін і фторхінолони. При підборі антибіотиків враховується наявність змішаної інфекції (мікоплазми, гарднерели, уреаплазми) для їх одномоментного лікування.

Крім антибіотика, в схему лікування хламідіозу включають імуномодулятори (інтерферон, меглюмін акрідонацетат), протигрибкові препарати (ністатин, флюконазол), полівітаміни, ферменти (панкреатин), бактеріофаги (стафілококовий, протейний та ін.), Пробіотики, фізіопроцедури (ультразвукова терапія, магнітотерапія, іонофорез і електрофорез з лікарськими речовинами).

Що таке хламідіоз: симптоми

Що таке хламідіоз: симптоми

Для місцевого лікування хламідіозу застосовують вагінальні і ректальні свічки, ванночки, тампони, клізми.

Протягом курсу лікування (в середньому 3 тижні) рекомендується виключити сексуальні контакти, вживання алкоголю, прянощів, гострої їжі, надмірну фізичну активність.

Лікування хламідійної інфекції представляє складну медичну проблему, і вирішувати її потрібно з урахуванням індивідуальності кожного пацієнта. У лікуванні хламідіозу не можна рекомендувати використання готових алгоритмів. У осіб похилого віку, що мають супутні захворювання, слід враховувати стан імунітету, мікрофлори кишечника і сечостатевого тракту.

Профілактика хламідіозу

Хламідіоз є тією інфекцією, яку легше уникнути, ніж від неї позбутися. Головними правилами профілактики хламідіозу, як і інших статевих інфекцій, є:

  1. наявність постійного сексуального партнера;
  2. відмова від випадкових статевих контактів або використання презервативів;
  3. обстеження на інфекції, якщо був випадковий незахищений статевий акт;
  4. повідомлення всіх статевих партнерів в разі підтвердження діагнозу хламідіозу;
  5. обстеження жінок, які планують вагітність на приховані інфекції (в т. ч. на хламідіоз) і ретельне ведення вагітності для профілактики захворювання у новонародженого;
  6. утримання від статевого життя під час лікування хламідіозу.

Прогноз хламідіозу

При виявленні хламідіозу у одного із статевих партнерів дуже важливим є обстеження і лікування іншого на наявність інфекції, навіть при відсутності явних симптомів захворювання. Якщо один з інфікованих хламідіозом статевих партнерів не пройде курсу лікування, то інший, пролікований, може заразитися знову.

Для контролю вилікування застосовується діагностика методами ІФА і ПЛР через 1,5-2 місяці після завершення курсу терапії (у жінок – перед початком менструації). Критерії вилікування – негативні результати аналізів на хламідії і відсутність симптомів хламідіозу.

Гострий неускладнений хламідіоз при одночасному лікуванні всіх статевих партнерів дає сприятливий прогноз на повне одужання. Якщо хламідіоз запущений (пізно діагностований, недолікував, ускладнений), то в перспективі можуть розвинутися різні порушення статевої функції – від імпотенції до безпліддя.

Читати по темі: Уреаплазмоз і мікоплазмоз