Бовеноідний папульоз

Бовеноідний папульоз

08.01.2019 Off By admin




Бовеноідний папульоз – що передається статевим шляхом захворювання, обумовлене вірусом папіломи людини, що виявляється еритематозний плямами, папулами або бляшками і протікає з ураженням шкіри геніталій, промежини, періанальної області або стегон. Бовеноідний папулез відноситься до передракових станів шкіри. Діагностика бовеноідого папулез заснована на клінічній картині, ПЛР-виявленні вірусу папіломи людини, негативних серологічних реакціях на сифіліс, результати гістологічного дослідження. Лікування Бовеноідний папулез полягає в проведенні загальної противірусної терапії і видаленні нашкірних елементів лазером, електрокоагуляцією, видаленням або кріодеструкцією.

Причини виникнення бовеноідний папульозу

Етіологічним фактором Бовеноідний папулез є вірус папіломи людини (ВПЛ), який також зумовлює виникнення кондилом, бородавок і папілом. Більшість авторів вказує на зв’язок захворювання з ВПЛ 16, 18, 31, 33 типів. Окремі дослідження свідчать про виявлення у пацієнтів з Бовеноідний папулезе і інших типів ВПЛ.

Бовеноідний папульоз у чоловіків

Бовеноідний папульоз у чоловіків

Зараження Бовеноідний папулезе, подібно до інших венеричних захворювань (гонорея, сифіліс, хламідіоз, уреаплазмоз та ін.) Відбувається статевим шляхом. Інкубаційний період може займати від 2-3-х місяців до декількох років.

Симптоми бовеноідний папульозу

Висипання Бовеноідний папулез можуть бути представлені плямами червоного кольору, пігментованими або ліхеноїднимі папулами, схожими на лейкоплакію бляшками. Елементи можуть мати множинний або одиничний характер, розмір від декількох міліметрів до 3-3,5 см. Зазвичай вони не супроводжуються суб’єктивними відчуттями, в деяких випадках пацієнти скаржаться на свербіж. При розвитку запалення з’являється хворобливість.

Пігментні папули Бовеноідний папулез мають червоно-бурого, рожеву, фіолетову або жовтувате забарвлення. Їх консистенція тестоватая, поверхня звичайно гладка, іноді бородавчаста. Ліхеноідние папули Бовеноідний папулез є локальні потовщення шкіри з посиленим і грубим шкіряним малюнком. Вони частіше мають колір нормальної шкіри і шорстку поверхню, можуть бути покриті серозним корками. Окремі папули зливаючись між собою, утворюють бляшки. Лейкоплакіеподобние бляшки пофарбовані в молочно-білий або сірувато-білий колір, їхні краї чітко відмежовані від здорової шкіри.

Найбільш типове розташування елементів Бовеноідний папулез у чоловіків на статевому члені, у жінок – на клітор і статевих губах. Можлива локалізація в паховій області, на шкірі стегон і промежини, навколо анального отвору, на слизовій оболонці рота і глотки. Як правило, на стовбурі статевого члена у чоловіків, в області вульви і навколо ануса у жінок відзначаються пігментовані папули, на голівці статевого члена – ліхеноідние.

Аналізи для виявлення бовеноідний папульозу

Аналізи для виявлення бовеноідний папульозу

Одночасно з проявами Бовеноідний папулез у пацієнтів часто спостерігаються бородавки і гострі кондиломи. У жінок зустрічається поєднання Бовеноідний папулез з дисплазією шийки матки.

Читайте також:  Гонорея у жінок - симптоми, про які не всі говорять

Для Бовеноідний папулез характерний тривалий перебіг без прогресування процесу з періодами спонтанних ремісій. В окремих випадках спостерігалося мимовільне дозвіл захворювання. Однак, незважаючи на гадану безневинно Бовеноідний папулез, він відноситься до передракових захворювань шкіри. Завжди існує ймовірність трансформації його елементів в:

  1. плоскоклітинний рак шкіри статевих органів,
  2. хвороба Боуена,
  3. рак статевого члена у чоловіків
  4. рак вульви у жінок.

У зв’язку з цим пацієнти з Бовеноідний папулезе мають бути на диспансерному обліку у венеролога або дерматолога і регулярно проходити огляди.

Діагностика бовеноідний папульозу

Елементи Бовеноідний папулез можуть бути виявлені при проведенні огляду на консультації гінеколога, уролога або андролога. У таких випадках пацієнт направляється до венеролога, який і встановлює діагноз, грунтуючись на клінічних даних, результатах ПЛР-діагностики, цитологічного і гістологічного дослідження матеріалу, отриманого з ураженої ділянки шкіри.

ПЛР-дослідження спрямовані на виявлення та типування вірусу папіломи людини. Вони проводяться з зішкрібком, кров’ю пацієнта або мазками, взятими зі статевих органів. Для виключення сифілітичної природи шкірних елементів проводиться їх дослідження на бліду трепонем, серологічна діагностика (RPR-тест, РІБТ, РІФ).

Цитологічне дослідження зіскрібка або мазка-відбитка елементів Бовеноідний папулез виявляє наявність койлоцитоз – великої кількості епітеліоцитів з характерним просвітленням навколо ядра, а також клітин з подвоєними ядрами. Гістологічна картина Бовеноідний папулез відповідає раку in situ. Спостерігається проліфірацію кератиноцитів і атипові мітози. Характерні для Бовеноідний папулез поліморфні атипові клітини з гіперхромними ядрами дифузно розсіяні по всій товщі епідермісу, в той час як при хворобі Боуена подібні клітини розташовуються компактними групами.

Диференціальна діагностика бовеноідного папульозу проводиться з:

  • сифілісом,
  • загостреними кондиломами,
  • псоріаз,
  • червоний плоский лишай,
  • хворобою Боуена,
  • звичайними бородавками.

Лікування бовеноідний папульозу

Необхідність лікування Бовеноідний папулез продиктована ймовірністю його виникнення злоякісної пухлини. Проводиться кріодеструкція, лазерне видалення, електрокоагуляція або хірургічне видалення елементів Бовеноідний папулез. Застосовується також нанесення цитостатиків (проспідія хлориду, фторурацилу) на уражені ділянки шкіри або їх обколювання інтерфероном. Місцеве лікування Бовеноідний папулез супроводжується загальною противірусною терапією.

Типи вірусів папіломи

Типи вірусів папіломи

Слід зазначити, що бовеноідний папулез схильний до частого рецидивування і навіть його комплексне лікування не завжди достатньо ефективно.

Заходи, спрямовані на попередження зараження з розвитком Бовеноідний папулез, відповідають загальним принципам профілактики ІПСШ. Вони включають в першу чергу розумне статеву поведінку і використання презерватива під час статевого контакту.