Хвороба Пертеса у дітей
28.01.2019Хвороба Пертеса – це частковий асептичний некроз головки стегнової кістки. Хвороба виникає в підлітковому або дитячому віці.
Виникають незначні болі в суглобі, можливо легке накульгування або «подволаківаніе» ноги. В подальшому болю стають інтенсивнішими, з’являється виражена кульгавість, набряк і слабкість м’язів кінцівки, формуються контрактури. При відсутності лікування вірогідним результатом стає деформація головки і розвиток коксартрозу.
Діагноз виставляється на підставі симптомів і рентгенологічної картини. Лікування тривале, консервативне, включає іммобілізацію, ЛФК, масаж, фізіопроцедури. У важких випадках виконуються реконструктивно-відновлювальні операції.
Хвороба Пертеса – патологічний процес, що характеризується порушенням кровопостачання і подальшим некрозом голівки стегна. Є досить поширеним захворюванням і становить близько 17% від загального числа остеохондропатій. Страждають діти у віці від 3 до 14 років. Хлопчики хворіють в 5-6 разів частіше дівчаток, проте у дівчаток відзначається схильність до більш важкому перебігу. Можливо як одностороннє, так і двостороннє ураження, при цьому другий суглоб зазвичай менше страждає і краще відновлюється.
Причини
В даний час єдиної причини виникнення хвороби Пертеса не виявлено. Вважається, що це – поліетіологічне захворювання, в розвитку якого певну роль відіграють як початкова схильність, так і порушення обміну, а також впливу зовнішнього середовища. Згідно з найбільш поширеною теорії, хвороба Пертеса спостерігається у дітей з мієлодисплазією – вродженим недорозвиненням поперекового відділу спинного мозку, поширеною патологією, яка може ніяк не виявлятися або ставати причиною виникнення різних ортопедичних порушень.
Передбачається, що пусковими моментами у виникненні хвороби Пертеса можуть стати такі фактори:
- Незначна механічна травма (наприклад, забій або розтягнення зв’язок при стрибку з невеликої висоти).
- У ряді випадків травма буває настільки дрібною, що може залишитися непоміченою. Іноді досить незграбний рух.
- Запалення тазостегнового суглоба (транзиторний синовіт) при мікробних і вірусних інфекціях (грипі, ангіні, синуситах).
- Зміна гормонального фону в перехідному віці.
- Порушення обміну кальцію, фосфору та інших мінералів, які беруть участь в утворенні кісток.
- У ряді випадків виявляється спадкова схильність до розвитку хвороби Пертеса, яка може бути обумовлена схильністю до міелодисплазії і генетично зумовленими особливостями будови тазостегнового суглоба.
Патогенез
При міелодисплазії порушується іннервація тазостегнових суглобів, а також зменшується кількість судин, що доставляють кров до тканин суглоба. Спрощено це виглядає наступним чином: замість 10-12 великих артерій і вен в області голівки стегна у пацієнта є всього 2-4 недорозвинених судини більш дрібного діаметру. Через це тканини постійно страждають від недостатнього кровопостачання. Своє негативне вплив надає і зміна тонусу судин внаслідок порушення іннервації.
В щодо несприятливих умовах (при частковому перетискання артерій і вен через запалення, травми і т. Д.) У дитини з нормальною кількістю судин кровопостачання кістки погіршується, але залишається достатньою. У дитини з мієлодисплазією в аналогічних обставинах кров повністю перестає надходити до голівки стегна. Через відсутність кисню і поживних речовин частину тканин відмирає – формується ділянку асептичного некрозу, тобто некрозу, який розвивається без мікробів і ознак запалення.
Класифікація
У травматології і ортопедії виділяють п’ять стадій хвороби Пертеса:
- Припинення кровопостачання, формування вогнища асептичного некрозу.
- Вторинний втиснутий (Імпресійна) перелом головки стегнової кістки в зруйнованій області.
- Розсмоктування некротичних тканин, що супроводжується укороченням шийки стегна.
- Розростання сполучної тканини на місці некрозу.
- Заміщення сполучної тканини нової кісткою, зрощення перелому.
Вихід хвороби Пертеса залежить величини і розташування ділянки некрозу. При невеликому вогнищі можливе повноцінне відновлення. При великому руйнуванні головка розпадається на кілька окремих фрагментів і після зрощення може набувати неправильну форму: уплощаться, виступати за край суглобової западини і т. Д. Порушення нормальних анатомічних співвідношень між головкою і вертлюжної западиною в таких випадках стає причиною подальшого поглиблення патологічних змін: формування контрактур , обмеження опори і швидкого розвитку важкого коксартрозу.
Симптоми хвороби Пертеса
На ранніх стадіях з’являються неінтенсивні тупий біль при ходьбі. Зазвичай болю локалізуються в області тазостегнового суглоба, але в деяких випадках можливі больові відчуття в області колінного суглоба або по всій нозі. Дитина починає ледь помітно кульгати, припадає на хвору ногу або подволаківает її. Як правило, в цей період клінічні прояви настільки слабо виражені, що батьки навіть не здогадуються звернутися до лікаря-ортопеда, і пояснюють симптоми хвороби забоєм, підвищеним навантаженням, наслідком інфекційного захворювання і т. Д.
При подальшому руйнуванні головки і виникненні імпресійної перелому біль різко посилюється, кульгавість стає вираженою. М’які тканини в області суглоба припухають. Виявляється обмеження рухів: хворий не може вивернути ногу назовні, обертання, згинання та розгинання в тазостегновому суглобі обмежені. Ходьба утруднена. Відзначаються вегетативні розлади в дистальних відділах хворий кінцівки – стопа холодна, бліда, її пітливість підвищена. Можливе підвищення температури тіла до субфебрильних цифр. В подальшому болю стають менш інтенсивними, опора на ногу відновлюється, однак кульгавість і обмеження рухів можуть зберігатися. У ряді випадків виявляється вкорочення кінцівки. Згодом виникає клініка прогресуючого артрозу.
Діагностика
Найважливішим дослідженням, які мають вирішальне значення при постановці діагнозу хвороба Пертеса, є рентгенографія тазостегнового суглоба. При підозрі на це захворювання виконуються не тільки знімки в стандартних проекціях, а й рентгенограма в проекції Лауенштейна. Рентгенологічна картина залежить від стадії і вираженості хвороби. Існують різні рентгенологічні класифікації, найбільш популярними з яких є класифікації Кеттерола і Сальтера-Томсона.
Класифікація Кеттерола:
- 1 група. Рентгенологічні ознаки хвороби Пертеса слабо виражені. Виявляється невеликий дефект в центральній або субхондральній зоні. Головка стегна має нормальну конфігурацію. Зміни в метафізі відсутні, лінія перелому не визначається.
- 2 група. Контури головки не порушені, на рентгенограмі видно деструктивні і склеротичні зміни. Є ознаки фрагментації головки, визначається формується секвестр.
- 3 група. Головка вражена практично повністю, деформована. Виявляється лінія перелому.
- 4 група. Головка вражена повністю. Виявляється лінія перелому і зміни вертлюжної западини.
Класифікація Сальтера-Томсона
- 1 група. Субхондральний перелом визначається тільки на рентгенограмі в проекції Лауенштейна.
- 2 група. Субхондральний перелом видно на всіх знімках, зовнішня межа головки не змінена.
- 3 група. Субхондральний перелом «захоплює» зовнішню частину епіфіза.
- 4 група. Субхондральний перелом поширюється на весь епіфіз.
У сумнівних випадках на першій стадії хвороби іноді призначають МРТ кульшового суглоба для більш точної оцінки стану кістки і м’яких тканин.
Лікування хвороби Пертеса
Діти у віці 2-6 років зі слабо вираженою симптоматикою і наявністю мінімальних змін на рентгенограмах повинні спостерігатися у дитячого ортопеда; спеціальна терапія не потрібна. В інших випадках пацієнтів направляють на лікування до ортопедичного відділення з подальшим амбулаторним доліковування. Консервативна терапія тривала, тривалістю не менше року (в середньому 2,5 року, в важких випадках до 4 років).
Лікування включає в себе:
- Повну розвантаження кінцівки.
- Накладення скелетного витягування, використання гіпсових пов’язок, ортопедичних конструкцій і функціональних ліжок для запобігання деформації голівки стегна.
- Поліпшення кровопостачання суглоба з використанням медикаментозних та немедикаментозних методів.
- Стимуляція процесів розсмоктування зруйнованих тканин і відновлення кістки.
- Підтримка м’язового тонусу.
Діти з хворобою Пертеса протягом тривалого часу залишаються малорухомими, що часто провокує виникнення зайвої ваги і подальше збільшення навантаження на суглоб. Тому всім пацієнтам призначають спеціальну дієту для запобігання ожиріння. При цьому харчування має бути повноцінним, багатим білками, жиророзчинних вітамінів і кальцієм. Протягом всього періоду лікування застосовують масаж і спеціальні комплекси ЛФК. При використанні скелетного витягування і гіпсових пов’язок, що виключають можливість активних рухів, проводять електростимуляцію м’язів.
Дітям призначають Ангіопротектори і хондропротектори у вигляді засобу для прийому всередину і внутрішньом’язових ін’єкцій. Починаючи з другої стадії, хворих направляють на УВЧ, діатермія, електрофорез з фосфором і кальцієм, грязелікування і озокерит. Навантаження на ногу допустима тільки після рентгенологічно підтвердженого зрощення перелому. На четвертій стадії пацієнтам дозволяють виконувати активні вправи, на п’ятій використовують комплекс ЛФК для відновлення м’язів і обсягу рухів в суглобі.
Хірургічні втручання при хворобі Пертеса показані в важких випадках (виникнення вираженої деформації, підвивих стегна) і тільки у дітей старше 6 років. Зазвичай виконують ротаційну транспозицию вертлюжної западини по Солтера або коригувальну медіалізірующую остеотомії стегна. У післяопераційному періоді призначають фізіолікування, ЛФК, масаж, хондропротектори і Ангіопротектори.
Читати по темі: Артрит тазостегнового суглоба