Артропатії

Артропатія – вторинне ураження суглобів на тлі інших захворювань і патологічних станів. Може розвиватися при алергії, деяких інфекційних захворюваннях, ендокринних порушеннях, хронічних захворюваннях внутрішніх органів, метаболічних порушеннях і порушеннях нервової регуляції. Клініка артропатий може мати відчутні відмінності. Спільними відмітними рисами є болі, асиметричність ураження, залежність суглобового синдрому від перебігу основного захворювання і слабо виражені зміни за результатами інструментальних досліджень (рентгенографії, КТ, МРТ). Діагноз артропатия виставляється в разі, якщо суглобовий синдром і позасуглобових симптоматика не відповідають діагностичним критеріям подагричного або ревматоїдного артриту. Лікування проводиться з урахуванням основного захворювання.

Алергічна артропатія

Болі в суглобах виникають на тлі алергічної реакції. Артропатія може розвинутися як практично відразу після контакту з алергеном, так і кілька днів по тому. Діагноз виставляється на підставі характерної алергічної симптоматики:

• наявності лихоманки,
• шкірного висипу,
• лімфоаденопатії,
• бронхообструктивного синдрому і т. д.

По аналізах крові виявляється гіпергамаглобулінемія, еозинофілія, плазматичні клітини і антитіла класу IgG. Явища артропатии зникають після проведення десенсибілізуючої терапії.

Артропатія при синдромі Рейтера

Синдром Рейтера є тріаду, що включає ураження органів зору, суглобів і сечостатевої системи. Найчастіше причиною розвитку стає хламідіоз, рідше синдром викликається сальмонелами, шигеллами, иерсиниями або виникає після ентероколіту. Страждають особи, які мають спадкову схильність. Зазвичай симптоми з’являються в наступній послідовності:

1. спочатку – гостра сечостатева інфекція (цистит, уретрит) або ентероколіт,
2. незабаром після цього – ураження очей (кон’юнктивіт, увеїт, іридоцикліт, ретиніт, кератит, ірит),
3. лише через 1-1,5 місяці – артропатія.

При цьому симптоми з боку очей можуть проявлятися протягом 1-2 днів, бути слабо вираженими і залишитися непоміченими.

Симптоми артропатії

Артропатія є провідною ознакою синдрому Рейтера і нерідко стає першою причиною звернення за медичною допомогою. Зазвичай спостерігається асиметричний артрит з ураженням суглобів нижніх кінцівок: гомілковостопних, колінних і дрібних суглобів стопи. При цьому суглоби, як правило, втягуються в запальний процес послідовно, від низу до верху, з проміжком в кілька днів. Пацієнт з артропатией скаржиться на болі, що посилюються ночами і в ранковий час. Суглоби набряклі, відзначається місцева гіперемія, у деяких хворих виявляється випіт. Іноді виникають болі в хребті, розвивається сакроілеіт, можливий п’ятковий бурсит з швидким формуванням п’яткової шпори і запалення ахіллового сухожилля.

Діагноз виставляється на підставі історії хвороби, симптоматики, даних лабораторних та інструментальних досліджень. При виявленні в анамнезі ентериту або сечовий інфекції хворих з артропатией направляють на консультації до відповідних фахівців: гастроентеролога, уролога та венеролога. При ураженні очей необхідна консультація офтальмолога.

В аналізах крові виявляються ознаки запалення, в аналізах сечі – незначне або помірне кількість лейкоцитів. Для виявлення хламідій виконується зішкріб з цервікального каналу, уретри і кон’юнктиви. При проведенні рентгенографії колінного і гомілковостопного суглоба виявляється деяке звуження суглобових щілин і осередки навколосуглобових остеопорозу. Рентгенографія п’яткової кістки зазвичай підтверджує наявність п’яткової шпори. Рентгенографія стопи свідчить про наявність періоститів, ерозій і шпор плеснових кісток і кісток фаланг пальців.

Лікування спрямоване на боротьбу з основної інфекцією і усунення симптомів хвороби. Пацієнтам з артропатией призначають противохламидийной препарати, при необхідності – анальгетики та нестероїдні протизапальні засоби. У 50% випадків артропатії повністю зникають, у 30% хворих спостерігаються рецидиви артриту, в 20% випадків відзначається хронічний перебіг артропатии з подальшим збільшенням симптоматики і порушенням функції суглобів.

Артропатії при інших захворюваннях

Артропатії можуть виникати при ряді паразитарних і безлічі інфекційних захворювань. Для трихінельозу, бруцельозу і хвороби Лайма характерні летючі артралгії, іноді в поєднанні з миалгиями. При краснусі виникає нестійкий симетричний поліартрит. Артропатії при епідемічному паротиті нагадують картину ревматоїдного артриту: запалення в суглобах не постійно, носить мігруючий характер і іноді супроводжується запаленням перикарда. Інфекційний мононуклеоз і вітряна віспа супроводжуються артропатией у вигляді нестійкого артриту, швидко проходить при згасанні симптомів основного захворювання.

Причини виникнення артропатії

Артропатія при менінгококової інфекції розвивається приблизно через тиждень після початку захворювання; зазвичай спостерігається моноартріт колінного суглоба, рідше – поліартрит декількох великих суглобів. При вірусних гепатитах можливі артропатии у вигляді артралгій або летючих артритів з симетричним ураженням переважно колінних суглобів і дрібних суглобів кисті; артропатии зазвичай виникають на самому початку хвороби, ще до появи жовтяниці. Для ВІЛ-інфекції характерна велика різноманітність суглобової симптоматики: можливі як артрити, так і артралгії, в ряді випадків розвивається СНІД-асоційований артрит гомілковостопних і колінних суглобів, що супроводжується вираженим порушенням функції кінцівки і інтенсивним больовим синдромом.

У всіх перерахованих випадках суглобова симптоматика досить швидко зникає при лікуванні основного захворювання.

Артропатії при васкулітах

При вузликовому периартеріїт, синдромі Такаясу і гранулематозі Черджа-Страусса артропатии зазвичай протікають у формі артралгій. При хвороби Кавасакі можливі як артралгії, так і артрити. При хвороби Шенлейн-Геноха і гранулематозі Вегенера спостерігається симетричне ураження великих суглобів, непостійний больовий синдром на фоні припухлості навколосуглобових тканин.

Артропатії при ендокринних порушеннях

Найбільш поширеним ураженням суглобів при порушенні гормонального балансу є клімактеричні або оваріогенние артропатии. Суглобовий синдром розвивається на тлі клімаксу або зниження функції яєчників, обумовленому іншими причинами (хірургічним видаленням, опроміненням з приводу злоякісного новоутворення). Артропатией частіше страждають жінки із зайвою вагою. Зазвичай уражаються дрібні суглоби стоп, рідше – колінні суглоби. Виникають болі, скутість, хрускіт і припухлість. Порушується конфігурація суглобів – спочатку за рахунок набряку, потім за рахунок дистрофічних процесів. На початкових стадіях рентгенологічна картина нормальна, на МРТ суглобів або під час артроскопії колінного суглоба виявляється деяке потовщення синовіальної оболонки. В подальшому виявляються гонартроз і артрози суглобів стопи. Після підбору ефективної замісної терапії артропатии зменшуються або зникають.

Реактивна артропатія у дорослих

Діабетичні артропатии розвиваються переважно у молодих жінок, які страждають на цукровий діабет I типу протягом 6 і більше років, особливо – при нерегулярному і неадекватному лікуванні. Поразка зазвичай одностороннє, страждають суглоби стопи. Рідше в процес втягуються колінний і гомілковостопний суглоб, ще рідше – хребет і суглоби верхніх кінцівок. Для діабетичних артропатій характерна клініка швидко прогресуючого артрозу. На рентгенограмах виявляються вогнища остеолізу, остеопорозу і остеосклерозу, сплощення суглобових поверхонь і остеофіти. Лікування цукрового діабету призводить до редукування артропатии, однак при виражених артрозах необхідна терапія, спрямована на усунення больового синдрому і відновлення хряща.

Гиперпаратиреоз стає причиною розсмоктування і подальшого відновлення кісткової тканини, при цьому в суглобовому хрящі з’являються вапняні відкладення, розвивається суглобової хондрокальциноз. Артропатії проявляються у вигляді летючих болів в суглобах, гострих моно- і поліартритів. Після корекції гіперфункції або видалення аденоми паращитовидної залози суглобові симптоми зазвичай зникають.

Гіпертиреоз, особливо його важкі форми, також можуть супроводжуватися артропатиями. Можливі як артрити, так і артралгії, іноді в поєднанні з болем у м’язах. Рентгенологічна картина убога, виявляються лише явища поширеного остеопорозу. Діагноз виставляється на підставі клінічних проявів. Терапія основного захворювання призводить до зменшення або зникнення артропатии.

Для гіпотиреозу характерне ураження великих суглобів, частіше колінних. Можливі також болі в тазостегнових суглобах. Артропатії поєднуються з миалгиями, скутістю і слабкістю м’язів. Рентгенологічна картина без змін. При розвитку гіпотиреозу в дитячому віці можлива ротація і зміщення головки стегна з розвитком згинальних контрактури тазостегнового суглоба.

При порушенні функції гіпофіза іноді спостерігається ураження хребта і дистальних суглобів кінцівок. У важких випадках розвивається кіфоз шийногрудного відділу в поєднанні з декальцифікація грудини і ребер. Можливі деформації кінцівок і розхитаність суглобів. Артропатії проявляються болями в спині і суглобах кінцівок. Контрактури нехарактерні.

Артропатії при соматичної патології

Для хвороби Крона і неспецифічного виразкового коліту характерні артропатії у вигляді гострих мігруючих артритів. Зазвичай уражаються гомілковостопні і колінні суглоби. При неспецифічний виразковий коліт можливі артрити тазостегнових суглобів і болю в хребті. Всі прояви артропатії самостійно зникають протягом 1-2 місяців.

Найбільш відомою артропатией при захворюваннях внутрішніх органів є синдром Марі-Бамбергера – деформація пальців у вигляді барабанних паличок і нігтів у виді годинних стекол. Причиною деформації є осифікуючий періостоз дистальнихвідділів трубчастих кісток, що виникає внаслідок реакції кісткової тканини на порушення кислотно-лужного балансу і недолік кисню. Синдром найчастіше виникає при хворобах легенів (рак легені, кавернознийтуберкульоз, нагноїтельниє захворювання). Може також зустрічатися при цирозі печінки, затяжному септичному ендокардиті і деяких вроджених вадах серця. Артропатії проявляються у вигляді виражених болів в суглобах. Можливий незначний набряк.

Читати по темі: Деформуючий остеоартроз