Пародонтальний абсцес

Пародонтальний абсцес

22.01.2019 Off By admin

Пародонтальний абсцес – обмежений вогнище гнійного запалення в тканинах пародонта. Пацієнти скаржаться на інтенсивний больовий синдром, поява припухлості в області певних зубів. При пародонтальному абсцессе спостерігається патологічна рухливість зубів. Погіршується загальний стан, підвищується температура. Постановка діагнозу грунтується на даних анамнезу захворювання, результати клінічного, рентгенологічного та лабораторного методів дослідження. Лікування пародонтального абсцесу направлено на дренування і санацію гнійного вогнища, стабілізацію висоти кістки, запобігання розвитку ускладнень, досягнення стійкої ремісії.

Причини пародонтального абсцесу

Порожнина рота є однією з найбільш складних за складом мікроорганізмів екосистемою організму людини. Бактеріальний профіль мікрофлори визначається рядом екзогенних і ендогенних факторів. Часті інфекційні захворювання, хвороби ендокринної системи, імунодефіцитні стани знижують резистентність, що створює сприятливі умови для прояву умовно-патогенними бактеріями своїх вірулентних властивостей.

До місцевих чинників, що сприяють розвитку пародонтального абсцесу, відносять збереглася циркулярну зв’язку зуба, глибоко розташовані зубні відкладення, недостатній відтік гнійного ексудату. Пародонтальний абсцес утворюється при загостренні хронічного пародонтиту середнього або важкого ступеня. Основна роль у розвитку пародонтального абсцесу належить активізації пародонтопатогенних мікроорганізмів:

  • Porphyromonas gingivalis,
  • Treponema denticola,
  • Prevotella intermedia,
  • Bacteroides forsythus.

Внаслідок пошкодження зубо-епітеліального прикріплення порушується мікроциркуляція, знижується оксигенація тканин пародонта, що веде до короткочасного спазму з більш тривалої вазодилатацией. Локальна гіпоксія стає причиною виникнення місцевого ацидозу, метаболічних розладів на молекулярному і клітинному рівні, що в результаті сприяє накопиченню продуктів перекисного окислення ліпідів і вільних радикалів.

Пародонтальний абсцес

Пародонтальний абсцес

Поряд з дистрофічними змінами і периваскулярні набряком при пародонтальному абсцессе спостерігається виражена інфільтрація тканин пародонта поліморфноядерними лейкоцитами. Одночасно відбувається остеокластичну розсмоктування і деструкція альвеолярної кістки і кореня зуба з циклічним або безладним перебігом процесу.

Класифікація пародонтального абсцесу

За характером перебігу пародонтальні абсцеси поділяють на 2 категорії:

  1. Гострі пародонтальні абсцеси. Характеризуються вираженою клінікою, різким наростанням больового синдрому. У порожнині рота виявляють глибокі пародонтальні кишені, патологічну рухливість зубів. Формування гострих пародонтальних абсцесів супроводжується температурною реакцією, нездужанням.
  2. Хронічні (холодні пародонтальні абсцеси). Протікають зі стертою симптоматикою. Пацієнтів турбує кровоточивість, болючість ясен. При огляді виявляють отечную ціанотичний слизову, коріння зубів оголені, пародонтальні кишені заповнені гнійними виділеннями, грануляціями. Хронічні пародонтальні абсцеси мають тенденцію загострюватися з переходом в гострі форми.

За локалізацією патологічного вогнища в стоматології розрізняють пародонтальні абсцеси, що сформувалися в апікальній частині коренів зубів, посередині кореня і в пришийковій ділянці.

Симптоми пародонтального абсцесу

При утворенні пародонтального абсцесу пацієнти скаржаться на появу вираженої мимовільної болю. У порожнині рота виявляють хворобливу припухлість в ділянці альвеолярної частини ясен. Слизова набрякла, гіперемована. При огляді діагностують пародонтальні кишені, заповнені грануляціями. При пародонтальних абсцесах відзначається патологічна рухливість зубів 2-3 ступеня, що веде до порушення жувальної функції, розвитку травматичної оклюзії. Коріння зубів оголені.

Гнійний абсцес зуба

Гнійний абсцес зуба

Пародонтальний абсцес може бути виявлений в ділянці двох зубів. При важкого ступеня загострення хронічного генералізованого пародонтиту діагностують множинні пародонтальні абсцеси. Відкривання рота не порушено. Регіонарні лімфатичні вузли збільшені, болючі. У разі самовільного розтині пародонтального абсцесу поблизу ясенного краю утворюється свищ, через який відбувається евакуація гнійного ексудату. При появі пародонтального абсцесу розвиваються ознаки інтоксикації, підвищується температура, погіршується загальний стан. Пацієнти скаржаться на головний біль, нездужання.

Діагностика пародонтального абсцесу

Діагностика пародонтального абсцесу включає збір анамнезу, клінічний огляд, дентальну рентгенографію, а також додаткові лабораторні та інструментальні методики дослідження. При огляді стоматолог-терапевт або пародонтолог виявляє наявність хворобливого вибухне ясна в ділянці певних зубів на тлі набряку, гіперемійованою слизової.

Зубо-епітеліальне з’єднання при пародонтальному абсцессе порушено, перехідна складка згладжена. Зуби рухливі (2-3 ступінь). Горизонтальна перкусія позитивна. При пародонтальному абсцессе глибина пародонтальних кишень варіює від 3 мм до 6 мм і вище, вміст представлено грануляційною тканиною, гнійними виділеннями. Також відзначається зміщення зубів, що веде до розвитку травматичної оклюзії.

Рентгенографічно при пародонтальному абсцесі виявляють розширення періодонтальної щілини, деструкцію кортикальної пластинки з нерівномірною вертикальної резорбцией губчастого речовини міжзубних перегородок, формуванням внутріальвеолярних кишень і дифузним остеопорозом зберігся губчастого речовини. Індекс гігієни апроксимальних поверхонь зубів при формуванні пародонтального абсцесу незадовільний. Папілярно-маргінально-альвеолярний індекс (PMA) перевищує 50%, що свідчить про вираженому запальному процесі, до якого залучено міжзубні сосочки, маргінальний край і альвеолярна частина ясен. Індекс кровоточивості ясенної борозни (SBI) при розвитку пародонтального абсцесу різко перевищує норму.

В аналізі крові у пацієнтів з пародонтальних абсцесом з’являються зміни, характерні для неспецифічного запального процесу. Спостерігається підвищення лейкоцитів, зростання ШОЕ, зсув лейкоцитарної формули вліво. За допомогою молекулярно-генетичного дослідження (кількісної ПЛР) вдається виявити якісний і кількісний склад анаеробної мікрофлори пародонтального кишені. Результати аналізу свідчать про превалювання при пародонтальному абсцессе серед інших пародонтопатогенних таких бактерій, як Porphyromonas gingivalis, Prevotella intermedia, Bacteroides forsythus, відносний вміст яких в загальній бактеріальної маси стійко збільшується більш ніж в 100 разів.

Хвороби ясен і пародонту

Хвороби ясен і пародонту

За допомогою цитологічного дослідження поряд з різноманітністю мікрофлори виявляють велику кількість зруйнованих нейтрофілів. Явища фагоцитозу при формуванні пародонтального абсцесу не виражені. Дослідження слини методом хемілюмінесценції підтверджує активізацію процесів перекисного окислення ліпідів, що свідчить про загострення запалення. Пародонтальний абсцес необхідно диференціювати з гострим періодонтитом або загостренням хронічного періодонтиту, нагноєнням щелепної кісти, периоститом, остеомієліт. Необхідна консультація стоматолога-хірурга.

Лікування пародонтального абсцесу

Лікування пародонтального абсцесу починають з усунення гострого запалення. Для створення адекватного відтоку гнійного ексудату проводять промивання патологічного вогнища антисептичними розчинами під тиском. При відсутності позитивної динаміки пародонтальну абсцес розкривають напівмісячним або точковим розрізом (лінія розрізу проходить в ділянці максимального випинання слизової). Після купірування гострого періоду проводять кюретаж пародонтальних кишень. Видаляють грануляції, патологічно змінений цемент, епітеліальні тяжі, згладжують поверхню кореня. Формують слизисто-окісний клапоть, виробляють його репозицію, накладають шви.

Хірургічне втручання при пародонтальному абсцессе здійснюється під постійним зрошенням операційного поля речовинами, що володіють протимікробною активністю. Пародонтологічний пов’язку застосовують протягом 10 днів.

Пацієнтам, у яких виявлено пародонтальну абсцес, проводять видалення зубних відкладень, лікування карієсу і його ускладнень. Показані полоскання порожнини рота антисептиками з груп засобiв для окислювачів, похідних нітрофурану і імідазолу. У комплексній терапії пародонтального абсцесу широко використовують і антимікробні препарати, іммобілізовані на біополімерних матрицях, що сприяє пролонгації терапевтичного ефекту. Загальна етіотропне лікування пацієнтів з пародонтальних абсцесом включає антибіотикотерапію, призначення протизапальних, антипротозойних засобів. Найбільш ефективними по відношенню до анаеробних бактерій при пародонтальному абсцесі є лінкозаміди, макроліди. Застосування фторхінолонів в стадії загострення сприяє прискоренню термінів лікування пародонтального абсцесу і подовження стійкої ремісії. Високу ефективність має метод антибактеріальної фотодинамічної терапії із застосуванням лазера.

При своєчасному зверненні та комплексному лікуванні патологічний процес вдається лікувати. Однак оскільки пародонтит супроводжується необоротною деструкцією кісткової тканини, ризик повторного загострення, що супроводжується формуванням пародонтального абсцесу, досить високий.

Читати по темі: Піддіафрагмальний абсцес