Остеомієліт щелепи: причини захворювання, основні симптоми, лікування і профілактика
15.10.2019Являє собою гнійний, інфекційно-запальний процес, при якому уражаються елементи кістки щелепи, що супроводжується розвитком деструктивних змін її тканин.
Причини
Одонтогенний або стоматогенний остеомієліт – одна з найчастіших видів даної патології, яка зустрічається приблизно в 80% випадків. У більшості випадків захворювання виникає на тлі:
- запущених форм карієсу,
- пульпіту,
- періодонтиту,
- перикоронарита,
- альвеолита,
- зубної гранульоми або кісти зуба.
При даному типі недуги проникнення інфекції в кісткову тканину щелепи відбувається через інфіковану пульпу і корінь зуба.
Найчастіше первинним джерелом інфекції при гематогенної формі остеомієліту щелепи є фурункули і карбункули щелепно-лицьової зони, а також:
- гнійний отит,
- тонзиліт,
- омфаліт,
- пупковий сепсис у новонароджених,
- інфекційні осередки при дифтерії і скарлатіне.
В разі гематогенного поширення інфекції на початковому етапі недуги виникає ураження щелепної кістки, при цьому тканини зубів піддаються гнійно-запального ураження вдруге.
Травматична форма недуги в більшості випадків виникає на тлі:
- перелому щелепи,
- вогнепального поранення,
- пошкодження слизової оболонки порожнини носа.
У таких випадках проникнення інфекції в кісткову тканину відбувається з навколишнього середовища.
Важливе значення в розвитку даної патології відіграє стан місцевих та загальних захисних сил організму. Іноді тріггерамістоматогенного остеомієліту можуть бути:
- захворювання крові,
- цукровий діабет,
- поліартрит,
- ревматизм,
- захворювання печінки і нирок.
Симптоми
Гостра форма остеомієліту відрізняється раптової маніфестацією, з розвитком загальної симптоматики. Захворювання починається з:
- різкого підйому температури тіла до фебрильних цифр,
- ознобу,
- загальної слабкості,
- зниження апетиту,
- розлади сну і занепаду сил.
Хворого турбують больові відчуття в області локалізації патологічного процесу. У міру прогресування патології біль з локальної стає розлитої, іррадіює у вухо, очну ямку, скроню. В області локалізації гнійного вогнища зуб, а також сусідні з ним зуби набувають патологічну рухливість, а слизова ясна стає набряклою. З ясенних кишень може відбуватися виділення гнійного секрету. На цьому етапі з рота хворого починає виділятися смердючий гнильний запах.
При залученні в патологічний процес прилеглих м’яких тканин з’являється:
- обмеження рухливості щелепи,
- біль при ковтанні,
- відкриванні рота і утруднення дихання.
Може виникати порушення чутливості нижньої губи, слизової оболонки передодня рота і шкіри підборіддя.
При гострій формі патології швидко розвивається інфільтрація, почервоніння і набряк м’яких тканин. Дифузна форма остеомієліту верхньої щелепи в більшості випадків ускладнюється розвитком одонтогенного гаймориту і тромбофлебіту гілок лицьового вени.
Для деструктивної форми характерно розвиток інтоксикації і лімфаденіту, формування свищів з гнійним ексудатом і вибухаючої грануляції, а також великих секвестрів. При хронічному деструктивному остеомієліті дуже часто виникають патологічні переломи щелепи.
Діагностика
У гострій фазі патологічного процесу, в зв’язку зі слабкою виразністю рентгенологічних ознак патологічних процесів в кістки щелепи, діагностування захворювання відбувається на підставі клінічних та лабораторних даних. При постановці діагнозу хворому може знадобитися призначення:
- загального аналізу крові,
- рентгенографічного дослідження ураженої області.
Лікування
Терапія остеомієліту заснована на поєднанні місцевих і загальних заходів. На початковому етапі лікування спрямоване на ліквідацію первинного гнійного вогнища. Загальні лікувальні заходи можуть включати:
- дезінтоксикаційну,
- симптоматичну,
- імуномодулюючу,
- десенсибілізуючу терапію.
Для усунення гнійно-запального вогнища потрібно призначення масивної антибактеріальної терапії цефалоспоринами, полусинтетическими пенициллинами, макролідами.
Відмінні результати дає:
- застосування гіпербаричної оксигенації,
- плазмаферезу,
- гемосорбції,
- лімфосорбції,
- аутогемотерапії.
У разі розвитку хронічної форми патології може знадобитися проведення секвестректоміі, заснованої на видаленні секвеструвати ділянок кістки.
Профілактика
Профілактика одонтогенного остеомієліту щелепи заснована на своєчасному лікуванні карієсу, пульпіту, періодонтиту, а також санації гнійних вогнищ в організмі, зміцненні імунітету, попередження травм щелепно-лицевої ділянки.
Читати по темі: Вивих нижньої щелепи