Подагра

Подагра

15.01.2019 Off By admin

Подагра – ревматична патологія, спричинена відкладенням кристалів солей сечової кислоти – уратів в суглобах, потім в нирках. Клініка подагри характеризується рецидивуючими і прогресуючими нападами артриту з інтенсивними болями і формуванням тофусов – подагричних вузликів, що призводять до деформації суглобів. Надалі уражаються нирки, може розвинутися сечокам’яна хвороба і ниркова недостатність. Для діагностики подагри виробляють дослідження синовіальної рідини на наявність уратів, рентгендослідженні уражених суглобів. Лікування подагри направлено на купірування запалення (нестероїдні протизапальні засоби, глюкокортикоїди), зниження рівня сечової кислоти в крові, нормалізацію харчування.

Класифікація подагри

У клініці подагри розрізняються ниркова, метаболічна і змішана форми. Ниркова форма подагри характеризується зниженням екскреції сечової кислоти, метаболічна – надлишками її освіти; змішана форма поєднує помірні порушення синтезу і видалення з організму сечової кислоти.

Залежно від причин, які призводять до розвитку захворювання, подагра може бути первинною або вторинною. Первинна подагра нерідко буває обумовлена ​​генетичними дефектами і гіпофункцією ферментів, які беруть участь в обміні пуринів і виведенні сечових солей. До факторів розвитку подагри відноситься надлишковий і одноманітний характер харчування, підвищене споживання м’ясної їжі і алкоголю, малоактивний спосіб життя. Вторинна подагра є наслідком інших захворювань – патології нирок з порушенням їх функцій, захворювань крові (лейкозів, лімфоми, поліцитемії), псоріазу, лікарської терапії цитостатиками, салуретиками і ін. Препаратами.

Подагра - симптоми, причини

Подагра – симптоми, причини

Клінічна класифікація виділяє сім форм перебігу подагри: типовий (класичний) напад гострого подагричного артриту, поліартрит по інфекційно-алергічного типу, підгострий, ревматоїдоподобний, псевдофлегмонозная, періартрітіческій і малосимптомном варіанти.

Симптоми подагри

У клініці подагри розрізняють 3 фази: преморбидной, интермиттирующую і хронічну.

Преморбидная фаза характеризується безсимптомною урикемію і ще не є подагрою. На лабораторному рівні гіперурикемія виявляється у 8-14% дорослих. Інтермітуюча фаза подагри характеризується епізодами нападів гострого артриту, що чергуються з безсимптомними періодами. До проявів хронічної форми подагри відноситься утворення подагричних вузликів (тофусов), хронічний перебіг подагричного артриту, позасуглобні прояви у вигляді ураження нирок (у 50-70% клінічних випадків).

Класичний напад гострого подагричного артриту розвивається у 50-80% пацієнтів. Характерно раптовий початок, частіше в нічні години. Первинний напад подагри нерідко буває спровокований алкоголем, жирною їжею, травмою, переохолодженням. Напад подагри характеризується резчайшімі болями в області плюснефалангового суглоба 1-го пальця стопи, фебрильні синдромом, набряканням суглоба, блиском і гіперемією шкіри над ним, порушенням функції суглоба. Через 3-10 діб напад подагри стихає зі зникненням всіх ознак і нормалізацією функцій. Повторна подагрична атака може розвинутися через кілька місяців і навіть років, однак з кожним разом проміжки між нападами коротшають. У чоловіків первинний напад подагри частіше протікає по типу моноартрита з ураженням суглобів стопи, у жінок – олиго- і поліартриту з залученням суглобів кисті.

Поліартрит по інфекційно-алергічного типу при подагрі розвивається у 5% пацієнтів. Така форма перебігу подагри характеризується мігруючими болями в множинних суглобах, швидким регресом ознак запалення, як і в разі клініки інфекційно-алергічного поліартриту. Для підгострого варіанти перебігу подагри характерні типова локалізація болю в першому плюснефаланговом суглобі і помірно виражені ознаки ураження. При підгострій подагрі у молодих пацієнтів можливий розвиток моно- або олигоартрита середніх і великих суглобів.

Ревматоідноподобная форма подагри відрізняється первинної зацікавленістю суглобів рук у вигляді моно- або олигоартрита. При псевдофлегмонозная типі подагри спостерігаються моноартритом різної локалізації з запаленням суглоба і парасуставних тканин, лихоманка. За клініці даний варіант нагадує протягом флегмони або гострого артриту. Малосимптомном варіант перебігу подагри характеризується слабо вираженою, стертою симптоматикою – невеликим болем, слабкою гіперемією шкіри в зоні ураження.

Для періартрітіческой форми подагри властиво поразку бурс і сухожиль (частіше п’яткових) при збережених суглобах. Надалі приєднуються явища хронічного подагричного поліартриту з ураженням суглобів ніг, їх Дефигурация і скутістю; деформації суглобових тканин, кісткові розростання; контрактури, хрускіт в колінних і гомілковостопних суглобах, неповні вивихи пальців. На цьому тлі тривають атаки подагри з можливим розвитком подагричного статусу – не вщухають загострення артриту з хронічним запаленням парасуставних тканин за рахунок їх інфільтрації солями. В результаті важких нападів подагри пацієнти втрачають працездатність і рухову активність.

Ознаки хвороби подагра

Ознаки хвороби подагра

При тривалому анамнезі подагри (довше 5-6 років) і гіперурикемії високого ступеня з’являються специфічні ознаки – тофуси або подагричні вузлики, що представляють собою скупчення кристалів уратів в м’яких тканин. Улюбленими ділянками локалізації тофусів служать:

  1. вушні раковини,
  2. підшкірна клітковина передпліч,
  3. ліктів,
  4. пальців рук,
  5. стоп,
  6. гомілок,
  7. стегон.

Під час нападів подагри тофуси можуть розкриватися з виходом назовні білуватого відокремлюваного.

Ускладнення подагри

Гіперурикемія і накопичення уратних солей при подагрі призводить до їх відкладенню в нирках з розвитком нефропатії; подагричного нефриту, що характеризується протеїнурією, мікрогематурією, цилиндрурией; артеріальною гіпертензією з подальшим переходом в хронічну ниркову недостатність.

У 40% пацієнтів відзначається розвиток сечокам’яної хвороби з нирковими коліками на висоті нападу подагри, ускладненнями в формі пієлонефриту.

Діагностика подагри

Пацієнтам з підозрою на подагру рекомендована консультація ревматолога і уролога. Загальний аналіз крові поза подагричної атаки не змінений; в період нападу відзначається нейтрофільний зсув лейкоцитарної формули вліво, наростання ШОЕ. Біохімічне дослідження крові при загостренні подагри виявляє збільшення сечової кислоти, фібрину, серомукоида, сіалових кислот, гаптоглобіну, γ- і α2- глобулінів.

За рентгенографії суглобів характерні зміни виявляються при хронічному подагрическом поліартриті. Рентгенологічна картина виявляє наявність остеопорозу, на тлі якого визначаються вогнища просвітління в області епіфізів і суглобів розміром до 2-3 см; при глибокій занедбаності процесу – руйнування кісткових епіфізів з їх заміщенням скупченням уратних мас. Специфічні ознаки подагри на рентгенограмах визначаються після закінчення 5 років від маніфестації захворювання.

Для взяття суглобової рідини проводять пункцію суглоба. Мікроскопічний аналіз синовіальної рідини при подагрі показує наявність в ній мікрокристалів урати натрію. При дослідженні матеріалу, отриманого при біопсії тофусів, виявляються кристали сечової кислоти. Під час УЗД нирок визначаються уратні конкременти.

Діагностичними маркерами подагри є:

  • микрокристаллические урати в синовіальній рідини;
  • лабораторно підтверджені тофуси з відкладенням кристалічних уратів;
  • наявність не менше шести з перерахованих далі ознак: присутність в анамнезі більше однієї гострої атаки артриту; максимальні ознаки запалення суглоба в гострій фазі; почервоніння шкіри над запаленим суглобом; моноартикулярное тип ураження; біль і припухлість I плюсне-фалангового суглоба з одного боку; односторонній характер ураження склепіння стопи; тофусоподобние вузлики; асиметрична припухлість суглоба; гіперурикемія; рентгенологічно визначаються субкортикальні кісти без ерозії; відсутність зростання мікрофлори при бакпосева суглобової рідини.

Лікування подагри

Основним принципом терапії подагри є контроль вмісту сечової кислоти шляхом придушення її продукції і прискорення виведення з організму. Призначається дієта, яка виключає споживання рибних і м’ясних бульйонів, м’яса тварин, нирок, печінки, легенів, алкоголю. У раціоні харчування вводиться обмеження на бобові та овочеві культури (квасоля, горох, боби, шпинат, щавель, редис, баклажани, спаржу, цвітну капусту), гриби, ікру, деякі види риби (сардини, балтійський оселедець і ін.). При подагрі потреба в калоріях задовольняється за рахунок вуглеводної їжі, тому пацієнтам слід контролювати свою вагу. У помірних кількостях дозволяється вживати в їжу яйця, крупи, нежирну рибу, баранину, яловичину. При подагрі потрібно обмеження сольовий навантаження і прийом достатнього обсягу рідини (до 3-х літрів на добу).

Що таке Подагра і як її лікувати?

Що таке Подагра і як її лікувати?

Медикаментозний підхід до терапії подагри спрямований на купірування гострих подагричних атак, їх запобігання в подальшому, попередження відкладення уратів в суглобах і нирках. Для купірування нападів подагри використовуються НПЗП (індометацин), рослинні алкалоїди (колхіцин), місцеві мазі та гелі. Як антірецідівной терапії при подагрі призначається колхіцин в малих дозах або антігіперурікеміческіе препарати. Метою лікування подагри є зниження концентрації сечової кислоти в крові в 2 рази нижче норми, необхідну для розчинення уратних кристалів. Для активізації виведення сечової кислоти проводиться призначення урикозуричних препаратів – пробенецида, сульфинпиразона, азапропазон, бензбромарона. До засобів, ингибирующим продукцію сечової кислоти, відносяться аллопуринол.

При атипової формі подагри, що протікає зі скупченням внутрисуставного випоту, проводиться його пункційна евакуація. Проведення сеансів екстракорпоральної гемокоррекціі спрямоване на зниження концентрації сечової кислоти і уратних солей, придушення запалення і зниження дозування прийнятих препаратів.

Фізіотерапевтичне і курортне лікування при подагрі проводиться в реміссіонной стадії. Проведення УФО області зацікавленого суглоба в гостру фазу в ряді випадків допомагає припинити розпочатий напад подагри.

Прогноз і профілактика подагри

Своєчасне розпізнавання і початок раціонального лікування дає прогностично сприятливі результати. Факторами, що збільшують прогноз подагри, є молодий (до 30 років) вік, поєднання сечокам’яної хвороби та інфекцій сечовидільного тракту, обтяжений соматичний анамнез (цукровий діабет, артеріальна гіпертензія), прогресування нефропатії.

Необхідність профілактики подагри слід враховувати при проведенні хіміотерапії, а також у пацієнтів із загрозою розпаду і некрозу пухлини. З першого дня курсу хіміотерапевтичного лікування необхідне призначення гіпоурикемічних препаратів (алопуринолу). Профілактика нових загострень подагри залежить від дотримання водно-сольового режиму, дієти, контролю маси тіла. При наявності родичів, які страждають на подагру, іншим членам сім’ї рекомендується стежити за рівнем сечової кислоти.

Читати по темі: Гнійний артрит