Туберкульоз легень

Туберкульоз легень

04.12.2018 Off By admin

Туберкульоз легень – інфекційна патологія, яка викликається бацилою Коха, що характеризується різними в клініко-морфологічному відношенні варіантами ураження легеневої тканини. Різноманіття форм туберкульозу легенів обумовлює варіабельність симптоматики. Найбільш типові для туберкульозу легенів респіраторні порушення (кашель, кровохаркання, задишка) і симптоми інтоксикації (тривалий субфебрилітет, пітливість, слабкість).

Для підтвердження діагнозу використовуються:

  • променеві,
  • лабораторні дослідження,
  • туберкулінодіагностика.

Хіміотерапія туберкульозу легенів проводиться спеціальними туберкулостатичними препаратами; при деструктивних формах показано хірургічне лікування.

Причини туберкульозу легенів

Специфічними агентами, які зумовлюють інфекційну природу захворювання, служать мікобактерії туберкульозу (МБТ). У 1882 р Роберт Кох вперше описав основні властивості збудника і довів його специфічність, тому бактерія отримала ім’я свого першовідкривача – паличка Коха. Мікроскопічно мікобактерії туберкульозу мають вигляд прямої або злегка зігнутої нерухомою палички, шириною 0,2-0,5 нм і довжиною 0,8-3 нм. Відмінною рисою МБТ є їх висока стійкість до зовнішніх впливів (високих і низьких температур, вологості, впливу кислот, лугів, дезінфектантів).

Найменшу стійкість збудники туберкульозу легенів демонструють до сонячного світла. Для людини небезпеку представляють туберкульозні бактерії людського і бичачого типу; випадки інфікування пташиним типом мікобактерій вкрай рідкісні.

Туберкульоз - лікування хвороби

Туберкульоз – лікування хвороби

Основний шлях зараження при первинному туберкульозі легенів – аерогенної: від хворого на відкриту форму людини мікобактерії поширюються з частинками слизу, які виділяються в навколишнє середовище при розмові, чханні, кашлі; можуть висихати і розноситися з пилом на значні відстані. У дихальні шляхи здорової людини інфекція частіше потрапляє повітряно-крапельним або пиловим шляхом. Меншу роль в інфікуванні грають аліментарний (при вживанні заражених продуктів), контактний (при використанні загальних предметів гігієни і посуду) і трансплацентарний (внутрішньоутробний) шляху. Причиною вторинного туберкульозу легень виступає повторна активація раніше перенесеної інфекції або повторне зараження.

Однак потрапляння МБТ в організм не завжди призводить до захворювання. Факторами, на тлі яких туберкульоз легенів розвивається особливо часто, вважаються:

  1. несприятливі соціально-побутові умови, куріння,
  2. недостатнє харчування,
  3. імуносупресія (ВІЛ-інфекція, прийом глюкокортикоїдів, стан після трансплантації органів),
  4. силікоз,
  5. цукровий діабет,
  6. ХНН,
  7. онкологічні захворювання та ін.

У групі ризику по розвитку туберкульозу легень знаходяться мігранти, ув’язнені, особи, які страждають наркотичною та алкогольною залежністю. Також має значення вірулентність інфекції і тривалість контакту з хворою людиною.

При зниженні місцевих і загальних факторів захисту мікобактерії безперешкодно проникають в бронхіоли, а потім в альвеоли, викликаючи специфічне запалення у вигляді окремих або множинних туберкульозних горбків або вогнищ сирнистийнекрозу. У цей період з’являється позитивна реакція на туберкулін – віраж туберкулінової проби. Клінічні прояви туберкульозу легенів на цій стадії часто залишаються нерозпізнаними. Невеликі вогнища можуть самостійно розсмоктуватися, рубцеваться або обизвествляется, однак МБТ в них тривало зберігаються.

«Пробудження» інфекції в старих туберкульозних вогнищах відбувається при зіткненні з екзогенної суперінфекцій або під впливом несприятливих ендо- та екзогенних факторів. Вторинний туберкульоз легенів може протікати в ексудативної або продуктивної формі. У першому випадку навколо первісного вогнища розвивається перифокальнезапалення; в подальшому інфільтрати можуть піддаватися розпаду, розплавлення з відторгненням казеозних мас і формування каверн. При продуктивних формах туберкульозного процесу в легенях розростається сполучна тканина, що призводить до легеневого фіброзу, деформації бронхів, формування бронхоектазів.

Діагностика туберкульозу легень

Діагноз тієї чи іншої форми туберкульозу легенів виставляється фтизіатром на підставі сукупності клінічних, променевих, лабораторних та імунологічних даних. Для розпізнавання вторинного туберкульозу велике значення має детальний збір анамнезу.

Рентгенографія легенів є обов’язковим діагностичною процедурою, що дозволяє виявити характер змін в легеневій тканині (інфільтративний, вогнищевий, кавернозний, дисемінований і т. Д.), Визначити локалізацію і поширеність патологічного процесу. Виявлення кальцинованих вогнищ вказує на раніше перенесений туберкульозний процес і вимагає уточнення даних за допомогою КТ або МРТ легень. Іноді для підтвердження туберкульозу легенів доводиться вдаватися до пробного лікування протитуберкульозними препаратами з оцінкою динаміки рентгенологічної картини.

Кавернозний і фіброзно-кавернозний туберкульоз

Кавернозний і фіброзно-кавернозний туберкульоз

Виявлення МБТ досягається неодноразовим дослідженням мокротиння (в т. Ч. За допомогою ПЛР), промивних вод бронхів, плеврального ексудату. Але сам по собі факт відсутності бацілловиделеніе не є підставою для виключення туберкульозу легенів. До методів туберкулінодіагностики відносяться проби Пірке і Манту, проте самі по собі ці методи можуть давати помилкові результати.

За результатами проведеної діагностики туберкульоз легенів диференціюють з пневмонією, саркоїдоз легенів, периферичних на рак легені, доброякісними і метастатичними пухлинами, пневмомикозов, кістами легенів, абсцесом, силікоз, аномаліями розвитку легенів і судин. Додаткові методи діагностичного пошуку можуть включати бронхоскопію, плевральну пункцію, біопсію легкого.

Лікування і профілактика туберкульозу легенів

У фтизіатричної практиці сформувався комплексний підхід до лікування туберкульозу легенів, що включає медикаментозну терапію, при необхідності – хірургічне втручання і реабілітаційні заходи. Лікування проводиться поетапно: спочатку в тубстаціонаре, потім в санаторіях і, нарешті, амбулаторно.

Режимні моменти вимагають організації лікувального харчування, фізичного та емоційного спокою. Провідна роль відводиться специфічної хіміотерапії за допомогою препаратів з протитуберкульозною активністю. Для терапії різних форм туберкульозу легень розроблені і застосовуються 3-х, 4-х і 5-тікомпонентние схеми (в залежності від кількості використовуваних препаратів). До туберкулостатичними першої лінії (обов’язковим) відносяться ізоніазид і його похідні, піразинамід, стрептоміцин, рифампіцин, етамбутол; засобами другого ряду (додатковими) служать аміноглікозиди, фторхінолони, циклосерин, етіонаміду та ін. Способи введення препаратів різні: перорально, внутрішньом’язово, внутрішньовенно, ендобронхіально, внутриплеврально, інгаляторнимі. Курси протитуберкульозної терапії проводять тривалий час (в середньому 1 рік і довше).

Симптоми туберкульозу

Симптоми туберкульозу

Патогенетична терапія при туберкульозі легень включає прийом протизапальних засобів, вітамінів, гепатопротекторів, інфузійну терапію та ін. В разі медикаментозної резистентності, непереносимості протитуберкульозних засобів, при легеневих кровотечах використовується коллапсотерапія. При відповідних показаннях (деструктивних формах туберкульозу легенів, емпіємі, цирозі і ряду ін.) Застосовуються різні оперативні втручання: кавернотоміі, торакопластіку, плевректомію, резекцію легенів.

Профілактика туберкульозу легенів є важливою соціальною проблемою і пріоритетною державним завданням. Першим кроком на цьому шляху є обов’язкова вакцинація новонароджених, дітей і підлітків. При масових обстеженнях в дошкільних і шкільних установах використовується постановка внутрішньошкірних туберкулінових проб Манту. Скринінг дорослого населення здійснюється шляхом проведення профілактичної флюорографії.

Читати по темі: Рак легенів