Артрит стопи

Артрит стопи

14.01.2019 Off By admin

Артрит стопи – патологія, що характеризується запальними змінами кістково-суглобового апарату стопи. У клінічному перебігу артриту відзначається скутість і біль в стопі під час ходьби, гіперемія і набряклість м’яких тканин, деформація стопи. Діагностика артриту передбачає проведення рентгенографії, МРТ, УЗД, біохімічного та імунологічного аналізу крові, пункції суглобів, дослідження синовіальної рідини. Алгоритм лікування артриту стопи складається з етіотропної і патогенетичної медикаментозної терапії, внутрішньосуглобового введення препаратів, фізіотерапії, суглобової гімнастики, іммобілізації стопи або підбору ортопедичних пристосувань, при неефективності – оперативного втручання.

Причини артриту стопи

Запальний процес в суглобах стопи може розвинутися первинно (самостійно) або на тлі супутніх інфекційних, метаболічних, аутоімунних захворювань. В етіології артриту стопи нерідко простежується зв’язок з раніше перенесеними травмами: забоями, розтягуванням зв’язок, вивихами і переломами кісток стопи. При цьому між травмою і захворюванням суглоба може пройти досить тривалий час. У випадках, коли відбувається відкритий перелом чи поранення стопи, запальний процес може виникати внаслідок прямого проникнення інфекції в область суглобів. У ряді випадків артрит стопи розвивається в результаті хронічної травматизації суглобів стопи, наприклад при носінні незручного взуття, плоскостопості, заняттях спортом або балетом.

Артрит суглобів стопи: симптоми

Артрит суглобів стопи: симптоми

Розвиток інфекційного артриту стопи може бути пов’язано з перенесеними вірусними, мікробними, грибковими або паразитарними інфекціями. Часто в анамнезі хворих вдається виявити попередній артриту:

  • грип або інші ГРВІ,
  • загострення хронічного тонзиліту,
  • пневмонію,
  • кишкову інфекцію,
  • гонорею.

Іноді поширення інфекції на суглоби стопи відбувається по лімфатичних шляхах з септичних вогнищ, розташованих близько до суглобової порожнини (при фурункулах, бешихове запалення, остеомієліті, інфікованих ранах, укусах комах і тварин). Реактивний артрит стопи, дебютує після перенесеної урогенітальної або кишкової інфекції, зустрічається при синдромі Рейтера.

Ревматоїдний артрит стопи є захворюванням з достовірно невстановленою етіологією. Проте, відомо, що в цьому випадку запально-деструктивні зміни розвиваються внаслідок пошкодження синовіальної оболонки суглобів утворюються в організмі імунними комплексами. При артриті, пов’язаному з подагрою, запальний процес ініціюється відкладенням кристалів уратів в порожнині суглоба. Факторами, що провокують патологічні зміни суглобів стопи, служать літній вік, надмірна вага, важкі навантаження, загальне і місцеве переохолодження, куріння, імунодефіцитні стани, цукровий діабет та ін.

Симптоми артриту стопи

Артрити різної локалізації та етіології мають ряд загальних клінічних ознак: біль, зміна зовнішнього вигляду суглоба, порушення функції. Разом з тим, кожній формі захворювання властиві і свої специфічні риси. Болі в суглобах стопи зазвичай носять постійний характер, посилюються під час ходьби або тривалого стояння і в деякій мірі стихають після відпочинку. При подагричний артрит відзначається нападоподібний тип болю. М’які тканини над ураженими зчленуваннями стопи набряклі, шкіра гіперемована і гаряча на дотик. Порушення функції знаходить вираз в обмеженні рухливості стопи, зменшенні обсягу і амплітуди рухів. Втрата звичної рухливості стопи може бути викликана як інтенсивними больовими відчуттями, так і розростанням остеофитов (вторинним артрозом стопи). Рухи в суглобах стопи нерідко супроводжуються характерним хрускотом або клацанням.

Як лікувати артрит стопи

Як лікувати артрит стопи

До специфічних симптомів артриту стопи відносяться ранкова скутість, множинне ураження суглобів, характерні деформації пальців і стопи. Скутість рухів в стопі відзначається, головним чином, в ранкові години після тривалого періоду нічного відпочинку. Самі хворі зазвичай висловлюють даний стан фразою «по ранках не можу розходитися». До обмеження рухливості додаються больові відчуття, чому хода стає накульгує; іноді пацієнти деякий час взагалі не можуть наступити на стопу. Артрит стопи (за винятком посттравматической форми) зазвичай є проявом поліартриту – запального ураження суглобів різних груп. До типовим видам деформацій, що виникають в результаті розростання крайових остеофитов, анкилозов і підвивихів суглобів, відносяться когтевідние і молоткообразние пальці, вальгусна деформація стопи.

Діагностика артриту стопи

Зазвичай звернутися до фахівця (ревматолога або ортопеда) хворого змушує інтенсивний біль, ускладнює ходьбу. В рамках вивчення фізикального статусу проводиться огляд дистального відділу нижньої кінцівки; оцінка положення, форми стопи, характеру пасивних і активних русі; пальпація, визначення місцевої температури; аналіз ходи і т. д.

В діагностиці артриту вирішальне значення належить рентгенографії стопи, УЗД суглобів, магнітно-резонансної та комп’ютерної томографії. З метою уточнення етіології артриту стопи виконується імунологічний і біохімічний аналізи крові з оцінкою рівнів СРБ, ревматоїдного фактора, сечової кислоти, цукру крові. Діагностична пункція дрібних суглобів стопи дозволяє отримати і провести дослідження синовіальної рідини. Артрит стопи слід відрізняти від періартікулярний патології – плантарного фасциита, подпяточний бурситу, хвороби Мортона і ін.

Лікування артриту стопи

Лікування артриту стопи складається з етіопатогенетичної і симптоматичної медикаментозної терапії, комплексу відновно-реабілітаційних заходів; при необхідності – хірургічної тактики. У всіх випадках обходимо обмежити навантаження на стопу, виключити її хронічну травматизацію. У гострому періоді захворювання може бути показана іммобілізація стопи гіпсовою лонгетой і пересування за допомогою милиць. Дієта при артриті стопи найчастіше потрібна пацієнтам з подагрою.

При різних формах артриту стопи показано призначення пероральних, парентеральних та місцевих форм НПЗП, які мають протизапальну та аналгетичну ефектом. При встановленні інфекційної природи артриту стопи виписуються антибіотики. У багатьох випадках потрібно локальне внутрішньосуглобове введення глюкокортикостероїдів. У відновлювальному періоді призначаються:

  1. хондропротектори,
  2. фізіолікування (магнітотерапія, діадинамотерапія, амплипульстерапія, парафін, озокерит, лікувальні ванни для ніг),
  3. заняття лікувальною фізкультурою,
  4. масаж стопи.

Артрит стопи висуває підвищені вимоги до вибору взуття: вона повинна бути вільною, на низькому каблуці, з твердою підошвою. Як правило, пацієнтові рекомендується постійне використання супінаторів і інших ортопедичних пристосувань.

Артрит, як уникнути руйнування суглобів

Артрит, як уникнути руйнування суглобів

У тому випадку, якщо артрит призводить до виражених структурних змін стопи, проводиться ендопротезування плюснефалангових суглобів або артропластика. При розвитку стійкої деформації може знадобитися резекція молоткообразних пальців стопи.

Прогноз і профілактика артриту стопи

У разі виникнення артриту стопи прогноз значною мірою залежить від контролю над перебігом основного захворювання і повноти лікувальних заходів. При грамотній терапії та виконання рекомендацій лікаря вдається відновити колишню якість життя. В іншому випадку незворотні зміни суглобів і важкі деформації стопи можуть привести до інвалідизації і неможливості самостійного пересування. Для профілактики артриту стопи слід подбати про зручне і комфортного взуття, оберіганні ніг від травм і надмірних навантажень, підтримці оптимальної ваги, своєчасному усуненні супутніх захворювань.

Читати по темі: Артрит плечового суглоба