Хвороба Меньєра. Симптоми

Хвороба Меньєра. Симптоми

26.01.2019 Off By admin

Морбус Меньєра або хвороба Меньєра – це захворювання внутрішнього вуха.

Згідно з науковими дослідженнями, для нього характерне порушення поглинання рідини в середньому вусі і скупчення в ньому, внаслідок цього, великої кількості ендолімфи. У зв’язку з тим, що середнє вухо вистелено шкірястої мембраною, рідина може розтікатися по її поверхні в обмеженому просторі. Це призводить до підвищення тиску в середньому вусі і часткового пошкодження слуховий равлики.

Симптоми

Гостра форма хвороби характеризується класичними симптомами:

  • запамороченням – часто з порушенням координації рухів, нудотою і блювотою;
  • порушенням слуху: одностороннє зниження слуху під час запаморочення з відчуттям шуму і дзвону в ураженому вусі;

В якості побічних ознак хвороби Меньєра у пацієнтів іноді спостерігається ністагм – неможливість зосередити погляд на певних предметах, що ще більшою мірою сприяє порушенню вестибулярної функції. У проміжках між нападами такі симптоми хвороби, як запаморочення, порушення рівноваги, відсутні.

На додаток до цього можуть виникнути вегетативні симптоми у вигляді тахікардії або надмірного потовиділення. Під час нападів захворювання відбувається різке зниження слуху за рахунок ураження внутрішнього вуха. При цьому слух буває часто флюктірующім: він може то погіршуватися, то через деякий час знову відновлюватися. Затяжний перебіг хвороби часто призводить до односторонньої, а іноді і повної глухоти.

Хвороба Меньєра: симптоми

Хвороба Меньєра: симптоми

Ппричини і ризики

Причини появи хвороби Меньєра досі не виявлено. Існує теорія, що ця хвороба обумовлена спадковим фактором, так як зустрічається у деяких членів сім’ї у вигляді певних анатомічних особливостей органів слуху та вестибулярного апарату, наприклад, відхилення в їх будові. Вважається, що такі аномалії розвитку можуть стати причиною хвороби Меньєра. Припускають, що, в деяких випадках, захворювання проявляється в результаті перенесених травм внутрішнього вуха. До інших можливих причин виникнення хвороби Меньєра відносять несприятливі екологічні фактори (наприклад, підвищений рівень шуму), вірусні інфекції, порушення кровообігу.

Ообстеження і діагноз

Найважливішими принципами в діагностиці хвороби Меньєра є ретельний аналіз анамнезу захворювань пацієнта і вивчення докладного опису симптомів.
Діагноз хвороби Меньєра може бути встановлений, якщо у пацієнта спостерігалися, щонайменше, два спонтанних нападу з сильним запамороченням тривалістю не менше 20 хвилин, що супроводжуються почуттям тиску і шуму у вухах або його відсутністю. Крім того, за допомогою аудіометричних тестів констатується зниження слуху.

До інших методів діагностики захворювання відносяться:

  1. електрокохлеографіі: перевірка функціональності волоскових клітин кортиевого органу шляхом реєстрації електричних імпульсів від равлики і слухового нерва. Зміни амплітуди і їх тривалості дозволяють підтвердити надлишок ендолімфи і підвищення її тиску у внутрішньому вусі;
  2. аудіометрія: проведення ряду необхідних тестів з дослідження слуху та визначенню порогів дискомфорту і слухової адаптації: SISI- тесту, Fowler- тесту, гліцеринового тесту, камертональні тесту Вебера для визначення латералізації звуку на стороні здорового вуха, BERA- тесту (Brainstem Evoked Response Audiometry) – дослідження реакції слухового нерва і стовбура мозку.

З метою виключення акустичної невриноми слухового нерва проводиться магнітно-резонансна томографія за допомогою введення контрастної речовини і Т2 зважування.

Хвороба Меньєра – причини і ознаки захворювання

Хвороба Меньєра – причини і ознаки захворювання

Лікування

Оскільки причини виникнення хвороби Меньєра невідомі, і причинно-наслідкового терапії просто не існує, лікування полягає, в основному, в усуненні симптомів захворювання. При цьому слід розрізняти лікування і профілактику гострих нападів. Поряд з певними лікарськими препаратами в симптоматичної терапії можуть застосовуватися і хірургічні процедури. Для пом’якшення симптомів під час гострих нападів проти запаморочення використовуються так звані антівертігінозние кошти і нудоти препарати – від нудоти. У деяких важких випадках лікар призначає внутрішньосудинне введення ліків.

При сильній блювоті втрату рідини і електролітів з організму необхідно компенсувати також внутрішньовенними вливаннями. Якщо напади відбуваються часто і у важкій формі, рекомендується тривале лікування з дотриманням певних тимчасових інтервалів. Зменшенню кількості нападів запаморочення сприяє застосування активної речовини бетагистина, але, фактично, повного лікування хвороби Меньєра досі не спостерігалося.

Якщо консервативні способи лікування не дають позитивного ефекту, можна, в крайньому випадку, вдатися до часткового видалення структур внутрішнього вуха. Для проведення цієї процедури через барабанну перетинку безпосередньо в середнє вухо вводиться антибіотик, (як правило, гентаміцин) або місцевий анестетик.
Запаморочення можна також усунути за допомогою операції, в ході якої перерізується вестибулярна гілка VIII нерва. Цей хірургічний метод призводить до втрати слуху в ураженому вусі, тому дану процедуру можна застосовувати тільки в разі повної глухоти. В якості альтернативного методу можливе застосування так званої саккулотоміі – дренування ендолімфатичного мішечка з метою поліпшення всмоктування ендолімфи і зменшення тиску у внутрішньому вусі.

Перебіг і прогноз

Курс захворювання дуже індивідуальний. У одних людей він може складатися з одного-єдиного нападу. У більшості випадків напади можуть повторюватися. Іноді хвороба Меньєра може раптово припинитися і ніколи більше не проявлятися. Порушення слуху та координації рухів, зумовлені захворюванням, можуть зберігатися тривалий час, а напади хвороби можуть привести до односторонньої глухоти. Якщо хвороба зберігається протягом п’яти років, то, приблизно у 50% людей, які страждають на цю недугу, може наступити повна глухота.

Читати по темі: Поразка ЛОР-органів при ВІЛ-інфекції