Лімфома Беркітта: причини захворювання, основні симптоми, лікування і профілактика

Являє збій пухлина високого ступеня злоякісності, яка відноситься до групи неходжкінських лімфом.

Причини

Наразі причини розвитку лімфоми Беркітта не встановлені. Незважаючи на те, що дана патологія досить часто поєднується з інфікуванням вірусом Епштейна-Барр, більшість дослідників вказує на те, що лімфома Беркітта розвивається під впливом кількох чинників, в числі яких зниження імунітету, контакт з канцерогенами і іонізуючоїрадіацією.

Фахівці відзначають кореляцію між рівнем соціального неблагополуччя регіону і кількістю виявлених лімфом Беркітта, що вказує на можливий зв’язок між несприятливими умовами життя і роллю вірусу Епштейна-Барр в розвитку даної патології.

Вірус Епштейна-Барр належить сімейству герпесвирусов. Згідно з нинішніми уявленнями, поряд з іншими вірусами, які належать до даного сімейства і беруть участь у виникненні пухлинних клітин. У список захворювань, асоційованих з цим вірусом, входить не тільки лімфома Беркітта, а й інші:

• неходжскінскіе лімфоми,
• лімфогранулематоз,
• інфекційний мононуклеоз,
• герпес,
• розсіяний склероз,
• синдром хронічної втоми, а також деякі інші патології.

Лімфома Беркітта: причини, симптоми, діагностика, лікування

Симптоми

Для класичного варіанту перебігу лімфоми Беркітта характерно поява одного або декількох вузлів в області щелепи. Вузли схильні до швидкого збільшення в розмірах, швидко проростають прилеглі органи і тканини, що супроводжується розвитком видимої деформації особи.

Лімфома Беркітта може руйнувати кістки лицьового скелета, вражати щитовидну залозу і слинні залози, що супроводжується випаданням зубів, утрудненням дихання і ковтання. Поява вузла може супроводжуватися виникненням гіпертермії і симптомів загальної інтоксикації. Надалі лімфома Беркітта схильна до метастазування, в результаті чого уражаються кістки та центральна нервова система, що може стати причиною розвитку:

1. патологічних переломів,
2. деформації кісток кінцівок і неврологічних розладів.

Іноді відзначається розвиток парезів, паралічів і порушення функції тазових органів.

Абдомінальна форма лімфоми Беркітта проявляється первинним ураженням внутрішніх органів: шлунку, підшлункової залози, кишечника, нирки. Ця форма хвороби відрізняється швидким прогресуючим перебігом і представляє значні труднощі при діагностиці.

Клітини лімфоми Беркітта швидко поширюються по різним органам, що супроводжується появою болів в животі, диспепсії, жовтяниці і лихоманки. При ураженні кишечника може відбуватися розвиток кишкової непрохідності.

Діагностика

Постановка діагнозу відбувається на підставі скарг, зібраного анамнезу, результатів фізикального огляду та даних отриманих при об’єктивних дослідженнях. Пацієнтам з підозрою на лімфому Беркітта показано проведення біопсії лімфатичного вузла з наступним гістологічним дослідженням, також доцільно призначення ІФА, РТ-ПЛР та ПЛР. Хворим призначають:

• рентгенографію черепа,
• комп’ютерну та магніторезонансну томографію,
• ультразвукове дослідження внутрішніх органів та інші дослідження.

Для оцінки ураження верхніх відділів дихальної системи, органів черевної порожнини, а також інших органів і систем.

Лімфома Беркітта: клініка, діагностика, лікування

Лікування

Головний метод лікування лімфоми Беркітта – поліохіміотерапія. Оскільки дане захворювання частіше страждають діти, хіміотерапію зазвичай проводять короткими курсами, щоб зменшити ризик виникнення відстрочених токсичних ефектів.

У всіх випадках, крім I стадії лімфоми Беркітта і стану після радикального видалення пухлини, розташованої в черевній порожнині, здійснюють профілактику уражень центральної нервової системи з використанням метотрексату, преднізолону і цитарабіну.

Хіміотерапія поєднується з прийомом імуномодуляторів і противірусних засобів.

Профілактика

Способи профілактики лімфоми Беркітта на розроблені.

Читати по темі: Лімфома шкіри