Гострий мієлоїдний лейкоз: причини захворювання, основні симптоми, лікування і профілактика

Гострий мієлоїдний лейкоз: причини захворювання, основні симптоми, лікування і профілактика

01.08.2019 Off By admin

Являє собою злоякісну патологію системи крові, яка характеризується неконтрольованим розмноженням змінених лейкоцитів, зниженням кількості еритроцитів, тромбоцитів і нормальних лейкоцитів.

Причини

Фахівці вважають, що однією з безпосередніх причин розвитку даної патології крові є хромосомні порушення. Тригерними факторами недуги є:

  • несприятлива спадковість,
  • опромінення гамма-випромінюванням,
  • взаємодія з канцерогенними хімічними речовинами,
  • куріння і захворювання крові.

Ризик розвитку недуги значно вище у осіб, які страждають синдромом Блума і анемією.

Дуже часто дана гематологічна патологія виявляється у осіб з синдромом Дауна. Встановлено, що спадкова схильність до цього захворювання може виявлятися в разі відсутності генетичних порушень. У разі наявності гострого мієлоїдного лейкозу у близьких родичів ризик розвитку недуги збільшується в 5 разів, а при наявності патології у одного з однояйцевих близнюків – в 25 разів.

Гострий мієлобластний лейкоз

Гострий мієлобластний лейкоз

Симптоми

Клінічно захворювання проявляється розвитком у хворого токсичного, геморагічного, анемічного синдромів, а також синдрому інфекційних ускладнень. На початковому етапі недуги виникає неспецифічна симптоматики. У хворих виявляється:

  1. підвищення температури тіла, що не супроводжується симптомами катару,
  2. слабкість,
  3. надмірна втомлюваність,
  4. втрата апетиту і зниження маси тіла.

При розвитку анемії відзначається поява запаморочень, непритомних станів і блідість шкірних покривів. При тромбоцитопенії виникає підвищена кровоточивість і поява петехіальних крововиливів. Іноді відзначається утворення гематом, навіть при незначних ударах. При лейкопенії спостерігається появленіеінфекціонних ускладнень, що проявляються частими нагноєннями ран і подряпин, наполегливими рецидивуючим запаленням носоглотки.

При даній патології ознаки виражених змін в периферичних лімфовузлах відсутні. Лімфатичні вузли мають невеликі розміри, рухливі і безболісні. У рідкісних випадках може виникати збільшення лімфовузлів в шийно-надключичній області. У більшості хворих виявляються ознаки ураження кістково-суглобового апарату. Багато хворих скаржаться на болі різного ступеня інтенсивності в області хребта і нижніх кінцівок. У міру прогресування патології у них може виявлятися обмеження рухової активності і порушення ходи.

Екстрамедулярного проявами гострого мієлоїдного лейкозу є гінгівіт і екзофтальм. Іноді може виявлятися припухлість ясен і збільшення піднебінних мигдалин в результаті інфільтрації лейкозних клітинами. У разі розвитку мієлоїдній саркоми на шкірі хворого формуються :

  • зеленкуваті,
  • рідше – рожеві,
  • сірі,
  • білі або коричневі пухлиноподібні освіти, які називають хлоромамі або шкірними лейкеміди.

У рідкісних випадках шкірні ураження супроводжуються розвитком паранеопластического синдрому, який характеризується розвитком запалення навколо лейкеміди.

Гострі мієлобластні лейкози (ГМЛ) - Хвороби кровотворних органів

Гострі мієлобластні лейкози (ГМЛ) – Хвороби кровотворних органів

Діагностика

Важливим діагностичним критерієм при підозрі на гострий мієлоїдний лейкоз є лабораторні аналізи. Для підтвердження діагнозу хворому можуть бути призначені:

  1. аналіз периферичної крові,
  2. мієлограма,
  3. мікроскопічні і цитогенетичні дослідження,
  4. стернальная пункція,
  5. обумовлена проведенням аспіраційної біопсії кісткового мозку.

В аналізі периферичної крові у хворих з даною патологією виявляється зменшення кількості еритроцитів і тромбоцитів, при цьому кількість лейкоцитів може бути як підвищеним, так і зниженим, що зустрічається набагато рідше.

Лікування

Лікування гострого мієлоїдного лейкозу за допомогою призначення хіміотерапії. У терапії хворих з даною патологією виділяють два етапи – індукцію і консолідацію (постреміссіонную терапію). На етапі індукції проводять терапевтичні заходи, що знижують кількості лейкозних клітин і забезпечують досягнення стану ремісії. На етапі консолідації проводиться усунення залишкових явищ хвороби і попередження розвитку рецидивів. Лікувальну тактику визначають залежно від виду гострого мієлоїдного лейкозу, загального стану хворого і деяких інших чинників.

При високу ймовірність рецидиву або наявності вже виникли рецидивів показана трансплантація кісткового мозку.

Профілактика

Методи профілактики розвитку гострого мієлоїдного лейкозу поки не розроблені.

Читати по темі: Мієлоїдний лейкоз: причини захворювання, основні симптоми, лікування і профілактика