Абіотрофія сітківки

Абіотрофія сітківки

15.12.2018 Off By admin

Абіотрофія сітківки – різнорідна група спадкових захворювань дистрофічного характеру, обумовлених поступовим руйнуванням сітківки зі зниженням гостроти зору, а при деяких формах – повною сліпотою. Симптоми варіабельні: може спостерігатися зниження гостроти зору, гемералопия, порушення колірного сприйняття. Діагностика здійснюється офтальмологічними та генетичними методами (офтальмоскопія, електроретінографія, флуоресцентна ангіографія, вивчення сімейного анамнезу і виявленням дефектних генів). При більшості форм абіотрофіі сітківки специфічне лікування відсутнє, симптоматична і підтримуюча терапія здатна послабити деякі симптоми і уповільнити прогресування хвороби.

Причини абіотрофіі сітківки

Етіологія абіотрофіі сітківки різниться в залежності від конкретного типу захворювання. Загальний механізм – мутація певного гена або генів, які кодують специфічні білки, які беруть участь в життєдіяльності сітчастої оболонки ока. При цьому патогенез більшості форм вивчений недостатньо.

Причиною найбільш поширеної форми абіотрофіі сітківки – пігментного дистрофії – можуть бути більш 150 варіантів мутацій в декількох десятках генів, більшість з яких успадковуються по аутосомно-домінантним типом. Майже чверть всіх випадків пігментного абіотрофіі сітківки обумовлена ​​різними мутаціями в гені білка опсина. У гені білка фоторецепторів CRB1 мутація маєрецесивний характер успадкування, а в генах RP2 і RPGR – зчеплений з Х-хромосомою. Існує рідкісна форма пігментної абіотрофіі сітківки з мутацією в мітохондріальної ДНК і, отже, спадкуванням від матері потомству. Незважаючи на величезну кількість різноманітних варіантів первинного порушення при пігментному ретиніті, патогенез захворювання в цілому однаковий – відбувається порушення утилізації відпрацьованих паличок, в результаті чого вони стають джерелом токсинів в сітківці. Через те, що концентрація паличок зростає у напрямку до периферії сітківки, патологічні зміни починаються саме там, утворення нових фоточутливих клітин сповільнюється, що і веде до зниження світлочутливості.

Абіотрофія сітківки - лікування

Абіотрофія сітківки – лікування

Белоточечний абіотрофія сітківки асоціюється з мутаціями одного з чотирьох генів – RHO, PRPH2, RDH5 або RLBP1, при цьому найбільш поширена форма, обумовлена ​​змінами гена PRPH2, що кодує білок періферін. Захворювання успадковується за аутосомно-рецесивним типом. Передбачається, що періферін бере участь в стабілізації мембран фоторецепторів, головним чином паличок, тому порушення в його структурі роблять їх менш стійкими і призводить до їх руйнування. Белоточечний абіотрофія сітківки має прогресуючий перебіг, при цьому перші порушення (які помітні при огляді очного дна у вигляді білих точок) утворюються на периферії сітківки.

Желтопятністая абіотрофія сітківки (хвороба Штаргардта) також обумовлена ​​мутаціями декількох генів. Найбільш поширена форма желтопятністой дегенерації сітківки пов’язана з порушенням структури білка ABCA4, який виконує транспортні та енергетичні функції в мембранах фоторецепторів. Ця форма захворювання успадковується по аутосомно-рецесивним типом. Зміна структури трансмембранного білка ABCA4 призводить до накопичення в сітківці токсичних метаболітів (зокрема, липофусцина), що і викликає дистрофію світлочутливого шару. Інший варіант хвороби Штаргардта з аутосомно-домінантним успадкуванням обумовлений зміною структури білка ELOVL4, який контролює утворення довголанцюгових жирних кислот в тканинах ока. В цьому випадку дегенерація фоторецепторів пов’язана з порушенням синтезу деяких компонентів їх мембран. Ще один тип желтопятністой абіотрофіі сітківки асоціюється з мутацією гена PROM1. Патогенез порушень в цьому випадку досконально не вивчений.

Абіотрофія сітківки Беста викликана мутаціями гена BEST1, продуктом транскрипції якого є білок бестрофін, що відноситься до класу аніонних каналів. Спадкування аутосомно-домінантне, патогенез дистрофії невідомий.

Вроджена стаціонарна нічна сліпота є генералізованої абіотрофій сітківки з переважним ураженням паличок, вона також супроводжується іншими порушеннями зорового аналізатора – косоокістю, катарактою. Виділяють повну і неповну форми вродженої стаціонарної нічний сліпоти, обидві успадковуються по Х-зчеплення механізму. Повний тип обумовлений мутацією гена NYX, що кодує білок, що забезпечує передачу збудження від паличок біполярним клітинам. В результаті цього передача інформації від фоторецепторів порушується, виникає гемералопия з практично повною відсутністю зору в темряві, при цьому гострота і колірне сприйняття зазвичай не страждають. Неповна форма обумовлена ​​мутацією гена CACNA1F, продуктом якого є схожий білок, але він є як у паличок, так і у колбочок. При цьому, однак, передача імпульсу не блокується повністю, тому сутінковий зір тільки ослаблене, але також страждає гострота і колірне сприйняття.

Класифікація абіотрофіі сітківки

В офтальмології все спадкові форми дистрофії сітківки ока ділять на три групи:

  1. Периферичні, при яких порушення виникають переважно по краях очного дна, але при деяких формах абіотрофіі вони можуть прогресувати і захоплювати центральні області, аж до жовтої плями. Крім того, при них найсильніше страждає периферичний зір, порушується адаптація ока до темряви, часто виникає гемералопия. До них відносять пігментну і белоточечний абіотрофія сітківки.
  2. Центральні, які характеризуються переважним ураженням жовтої плями і центральних областей очного дна. При цьому порушується колірне сприйняття, сильно падає гострота зору. Саме такі прояви супроводжують хворобу Штаргардта і хвороба Беста.
  3. При деяких мутаціях або їх поєднанні абіотрофія сітківки може зачіпати всю сітчасту оболонку ока, тому деякі дослідники виділяють і третю групу дистрофий – генералізовані. Вроджена стаціонарна нічна сліпота відноситься саме до такого типу. Генералізовані порушення сітківки супроводжують інші спадкові захворювання – наприклад, сліпота Лебера.
Захворювання сітківки

Захворювання сітківки

При цьому через велику кількість різних мутацій вищеописане розподіл кілька умовно. Так, деякі форми пігментної дистрофії можуть набувати генералізований характер, а при мутації гена PROM1 (четвертий тип хвороби Штаргардта) абіотрофія від центральних областей сітківки може поширюватися на периферію.

Симптоми абіотрофіі сітківки

Симптоми абіотрофіі сітківки досить варіабельні через великої кількості різних мутацій, які призводять до розвитку даної патології. Але в той же час, між різними варіантами дистрофії в межах однієї групи (периферичні, центральні або генералізовані абіотрофіі) є ряд схожих проявів.

Периферичні абіотрофіі сітківки (пігментний дистрофія, белоточечний абіотрофія) починаються з переважного ураження паличок, тому одним з перших симптомів захворювання буде гемералопия. З прогресуванням патології, при подальшому руйнуванні паличок, зниження нічного зору може перерости в його повну втрату – куряча сліпота. Порушується периферичний зір, виникає концентрическая скотома, після якої поле зору звужується настільки, що стає «трубчастим». При белоточечний абіотрофіі сітківки важчі порушення найчастіше не розвиваються, денний зір і сприйняття кольорів залишається без змін. У ряді випадків пігментного дистрофії до патологічного процесу залучаються і колбочки, що веде до падіння денного зору, зниження його гостроти і іноді повної сліпоти. Перебіг захворювання може займати десятки років, хоча зустрічаються і швидкоплинні, а також ювенільні форми.

Центральні абіотрофіі сітківки характеризуються переважним ураженням колб, концентрація яких найбільш висока в області жовтої плями – тому їх також називають макулодистрофії. На перший план виступає різке зниження гостроти зору, порушується сприйняття кольорів, при повному руйнуванні фоторецепторів в центрі очного дна розвивається центральна скотома.

Якщо патологічний процес не поширюється на периферичні області сітківки, то периферичний і сутінковий зір порушується слабо. При формах абіотрофіі, що характеризуються вогнищевим ураженням фоторецепторів, розвиваються сліпі плями в поле зору. При особливо важких формах може виникати атрофія волокон зорового нерва і повна сліпота.

Повна форма вродженої стаціонарної нічний сліпоти характеризується вираженою куряча сліпота зі збереженням денного зору і колірного сприйняття. При цьому прогресування захворювання не відбувається. Симптомами неповної форми ВСНС є:

  • помірна гемералопия,
  • знижена гострота зору,
  • аномалії колірного зору,
  • складність адаптації до низької освітленості.

Лікування та прогноз при абіотрофіі сітківки

Специфічного етіотропного лікування будь-якої форми абіотрофіі сітківки на сьогоднішній момент не існує. В якості підтримуючого лікування, що затримує прогресування захворювання, використовуються препарати вітамінів А, Е, рибофлавіну. Судинорозширювальні засоби дозволяють поліпшити кровопостачання сітківки, що також уповільнюють дистрофічні процеси. В останні роки з’явилися дані про успішне застосування біонічних імплантатів сітківки (Argus, Argus 2), що дозволили частково повернути зір пацієнтам, повністю втратив його через абіотрофіі. Деякі напрацювання в галузі використання стовбурових клітин, генної терапії також мають на меті знайти метод лікування абіотрофіі сітківки.

Чому виникає абіотрофія сітківки?

Чому виникає абіотрофія сітківки?

Через велику кількість мутацій, які є причиною абіотрофіі, і різного клінічного перебігу дистрофічних процесів в сітківці прогноз практично завжди невизначений. Деякі типи пігментного дистрофії можуть обмежитися гемералопія і порушенням периферичного зору, тоді як інші форми цієї патології ведуть до повної сліпоти. Шляхом прийому препаратів вітаміну А в ряді випадків вдається уповільнити прогресування абіотрофіі сітківки, за деякими даними використання сонцезахисних окулярів також дозволяє досягти аналогічного результату.

Читати по темі: Заворот повіка