Остеомієліт: причини захворювання, основні симптоми, лікування і профілактика

Являє собою запальне ураження кісткового мозку, що супроводжується ураженням всі елементи кістки таких, як окістя, губчаста і компактне речовина. Відповідно до статистичних даних розвиток остеомієліту після травм та хірургічних втручань спостерігається в 6,5% від усіх хвороб опорно-рухового апарату.

Причини

Остеомієліт виникає на тлі бактеріальної, а й іноді і грибкової інфекції. У нормі кісткова тканина захищена від інфекції, однак занесення в неї патогенної мікрофлори може здійснюватися з потоком крові, а також на тлі запального ураження м’яких тканин, які знаходяться в безпосередній близькості з кісткою. У таких випадках поширення інфекції може відбуватися протягом декількох днів або тижнів. Патогенні, можуть проникати в кісткову тканину при:

• пораненнях,
• переломах,
• операціях,
• в тому числі і хірургічного втручання,
• асоційоване з встановленням штучних елементів опорно-рухового апарату.

Симптоми

Клінічна картина остеомієліту у дітей супроводжується гіпертермією тіла і інтенсивним болем в ураженій кістці. Крім цього, у хворого може спостерігатися набряклість прилеглих м’яких тканин, при цьому будь-які рухи в ураженій кінцівці можуть бути досить болючими. При ураженні хребця спостерігається виникнення інтенсивних болів у попереку. Слід зазначити, що при пересуванні або дотику до хребта відбувається значне посилення болів.

Також у таких хворих може бути відсутнім підвищення температури тіла. У разі відсутності лікування остеомієліту захворювання може переходити в хронічну фазу, що досить часто супроводжується інтенсивними болями в кістках з розвитком періодичних рецидивів у вигляді запального ураження м’яких тканин.

Діагностика

Припустити наявність у пацієнта остеомієліту можна навіть на підставі скарг і фізикального огляду хворого. Уражена зона може виявлятися за допомогою радіонуклідного сканування кісткової тканини із застосуванням техніці.

Остеомієліт: причини захворювання, основні симптоми, лікування і профілактика

З використанням рентгенологічного дослідження остеомієліт вдасться виявити не раніше ніж через три тижні після виникнення перших симптомів. Запальне ураження кісткової тканини також можна виявити за допомогою магніторезонансної або комп’ютерної томографії. Для підтвердження діагнозу, а також визначення збудника буде потрібно проведення дослідження крові хворого, суглобової рідини, гною або безпосередньо кісткової тканини.

Лікування

Терапія гострого остеомієліту проводиться тільки в умовах стаціонару під ретельним наглядом фахівця. Також буде потрібно проведення іммобілізації кінцівки і призначення антибактеріального лікування, заснованого на прийомі антибіотиків тетрациклінового ряду.

Для зниження вираженості інтоксикації таким хворим показано переливання плазми крові. При виникненні сепсису використовують методи екстракорпоральної гемокоррекціі. Таким пацієнтам обов’язково проводять дренування гнійного вогнища. На ранніх стадіях недуги виконується отвір трепанації з подальшим промиванням порожнини антибіотиками і протеолітичними ферментами. При наявності гнійного артриту проводиться пункція суглоба, іноді може знадобитися проведення артротоміі. При хронічному остеомієліті оперативне втручання показано при:

1. остеомієлітичних порожнинах і виразках,
2. гнійних свищах,
3. помилкових суглобах,
4. секвестр,
5. частих рецидивах і інших важких ускладненнях.

У важких випадках хворому може знадобитися проведення некректомії, яка представляє собою операцію з видалення секвестрів, остеомієлітичних порожнин, грануляцій і свищів з подальшим промиванням і дренуванням. Після промивання і санації буде потрібно проведення кісткової пластики.

Профілактика

Профілактика остеомієліту базуються на дотриманні гігієни, своєчасного лікування інфекційних захворювань, а також якісній обробці навіть незначних пошкоджень шкіри.

Читати по темі: Хронічний остеомієліт: причини захворювання, основних симптоми, лікування і профілактика