Хвороба Шляттера у дітей

Хвороба Шляттера у дітей

29.01.2019 Off By admin

Хвороба Шляттера (або Осгуда-Шляттера) стосується уражень опорно-рухового апарату, при яких страждає певну ділянку довгих трубчастих кісток – горбистість великогомілкової кістки.

Існує ціла група подібних захворювань, які спостерігаються переважно у дітей і підлітків, їх називають остеохондропатии.

Справжні причини розвитку остеохондропатій на сьогоднішній день точно не відомі, але більшість фахівців сходяться на думці, що патологія виникає через дисбаланс процесів росту кісток і кровоносних судин, які їх живлять, на тлі фізичних перевантажень у дитини.

Хвороба Шляттера колінного суглоба

Хвороба Шляттера у підлітків. Причини і фактори

Хвороба Шляттера у підлітків розвивається, як правило, в період інтенсивного росту (10-18 років). Пік захворюваності припадає на вік 13-14 років у хлопчиків і 11-12 років у дівчаток. Патологія вважається досить поширеною і спостерігається, згідно зі статистикою, у 11% всіх підлітків, які займаються активними видами спорту. Дебют захворювання найчастіше спостерігається після перенесеної спортивної травми, в деяких випадках і зовсім незначною.

Виділяють три основні чинники ризику розвитку хвороби Осгуда-Шляттера:

  1. Вік. Недуга зустрічається переважно у дітей і підлітків, в більш дорослому віці вона виявляється дуже рідко і тільки в якості залишкових явищ у вигляді шишки під коліном.
  2. Підлога. Найчастіше остеохондропатия горбистості великогомілкової кістки спостерігається у хлопчиків, але останнім часом у зв’язку з активним залученням і дівчаток в спорт ці показники починають вирівнюватися.
  3. Заняття спортом. Хвороба Шляттера в п’ять разів частіше вражає дітей, які активно займаються різними видами спорту, ніж тих, хто веде малорухливий спосіб життя. Найбільш «небезпечними» в цьому плані видами спорту вважаються футбол, баскетбол, волейбол, хокей, спортивна гімнастика і спортивні танці, фігурне катання, балет.

Механізм розвитку хвороби

Хвороба Шляттера у дітей має на увазі поразку горбистості великогомілкової кістки. Дана частина кістки знаходиться відразу під коліном. Основна роль цього анатомічного освіти – прикріплення зв’язки надколінника.

Розташування горбистості великогомілкової кістки збігається з Апофіз (зона, за рахунок якої відбувається ріст кістки в довжину). Саме з цим і пов’язаний розвиток захворювання.

Справа в тому, що Апофіз має окремі кровоносні судини, які забезпечують ростковую зону киснем і іншими необхідними речовинами. У період активного росту дитини ці судини «не встигають» за збільшенням кісткової маси, що призводить до дефіциту поживних компонентів, гіпоксії. В результаті дану ділянку кістки стає дуже крихким і схильним до пошкоджень.

Хвороба Осгуда-Шляттера колінного суглоба: лікування

Хвороба Осгуда Шлаттера

Якщо в цей момент спостерігається вплив несприятливих факторів у вигляді постійного перевантаження нижніх кінцівок і мікротравмування зв’язки надколінка, то ризик розвитку хвороби Шляттера дуже високий.

Під дією таких факторів починає розвиватися запальний процес, через що виникає осифікація ще не до кінця сформованою горбистості великогомілкової кістки. Внаслідок можна спостерігати гіперактивний розростання кістки в цій зоні, яке проявляється своєрідним бугром під коліном – основним проявом хвороби Шляттера.

Важливо знати і те, що ця сформована кісткова тканина є дуже крихкою і в разі, коли фізичні навантаження тривають, може наступити секвестрация (відділення шматочка) кістки і відрив зв’язки надколінника. Дане ускладнення зустрічається досить часто і вимагає оперативного втручання.

Симптоми хвороби

Особливістю даного виду остеохондропатии є доброякісне і часто повністю безсимптомний перебіг хвороби. Через деякий час патологія починає самостійно регресувати, а пацієнт так і не дізнається про свій стан. В інших випадках хвороба Шляттера є випадковою знахідкою при рентгенографії колінних суглобів при іншій нагоді.

Але певна частина дітей і підлітків все ж страждає від різних симптомів остеохондропатии. Одним з найбільш частих і патогномонічних симптомів недуги виступає «шишка» відразу під колінним суглобом на передній поверхні стегна. Така освіта повністю нерухомо, дуже тверде при обмацуванні (кісткова щільність), колір шкіри над горбком звичайний, вона на дотик не гарячою. Тобто всі ці ознаки вказують на неінфекційну природу новоутворення. Іноді в області шишки може спостерігатися невеликий набряк і виникати болючість при пальпації, але, як правило, такі симптоми відсутні.

Серед інших ознак хвороби можна відзначити біль. Больовий синдром варіює від незначного дискомфорту при фізичних навантаженнях до вираженої болю при звичайному повсякденному рухової активності. Хворобливість може спостерігатися протягом усього періоду хвороби, а може виникати при загостреннях, спровокованих фізичними перевантаженнями. Якщо у дитини є больовий синдром при хворобі Осгуда-Шляттера – це основне показання до призначення активного лікування, у всіх інших випадках вибирається спостереження і вичікувальна тактика.

Рентген колінного суглоба

Рентген колінного суглоба

Наслідки

Негативні наслідки патології зустрічаються вкрай рідко. У переважній більшості випадків недуга відрізняється доброякісним перебігом і самостійним регресом після зупинки росту людини (23-25 років). Саме тоді закриваються паросткові зони трубчастих кісток і, відповідно, зникає сам субстрат розвитку хвороби Осгуда-Шляттера. У деяких випадках у дорослої людини може залишитися зовнішній дефект у вигляді горбка під коліном, який ніяк не позначається на функції колінного зчленування і нижньої кінцівки в цілому.

Але іноді може спостерігатися таке ускладнення, як фрагментація бугристости, тобто від’єднання секвестру кістки і відрив зв’язки надколінка від великогомілкової кістки. У таких випадках повернути нормальну функцію ноги можна тільки за допомогою хірургічної операції, в ході якої відновлюють цілісність зв’язки.

Діагностика

Рентген колінного суглоба. На рентгенівському знімку представлена хвороба Осгуда-Шляттера і її ускладнення – фрагментація горбистості великогомілкової кістки
При типовому перебігу недуги та наявності описаних факторів ризику діагностика зовсім не викликає ускладнень, а правильний діагноз фахівець може поставити відразу після огляду дитини без застосування будь-яких додаткових методів обстеження.

Для підтвердження хвороби фахівці рекомендує провести рентгенологічне обстеження колінного суглоба в бічній позиції. На таких знімках можна чітко побачити остеохондропатій, а також фрагментацію кістки, якщо остання має місце.

У більш складних для діагностики випадках пацієнту може бути призначено МРТ, КТ, УЗД. Будь-яких специфічних лабораторних ознак патології немає. Всі показники крові і сечі знаходяться в межах вікової норми.

Лікування

У більшості випадків хвороби Шляттера лікуватися зовсім не потрібно. Патологія сама регресує протягом деякого часу, якщо дотримуватися охоронний режим і не перенапружувати нижні кінцівки. Але якщо захворювання супроводжується болем, порушенням функції ноги, зниженням якості життя дитини чи підлітка, то терапія призначається обов’язково. Лікування може бути консервативним і хірургічним.

Методи лікування хвороби Шляттера

Методи консервативного лікування

Така терапія спрямована на купірування больового синдрому, зменшення ознак запалення в області горбистості великогомілкової кістки, нормалізацію процесу осифікації Апофіз і попередження подальшого розростання кісткової тканини.

З медикаментозних засобів найчастіше застосовують:

  • анальгетики та нестероїдні протизапальні засоби короткими курсами;
  • препарати кальцію і вітамінів D, E, В.

Кожному пацієнту призначається дієтичне харчування, збагачене мікроелементами і вітамінами, щадний режим. Для дітей, які активно займаються спортом, на період консервативного лікування (4-6 місяців) обов’язково припинити абсолютно всі фізичні тренування. Також доцільно носіння спеціального бандажа і різних фіксуючих зв’язку надколінка ортопедичних пристосувань, які зменшують навантаження і мають захисну дію.

Обов’язково лікувальну програму доповнюють фізіотерапією. Хороший результат дають такі процедури:

  1. УВЧ;
  2. магнітотерапія;
  3. електрофорез з прокаїном, кальцію хлоридом, нікотиновою кислотою, аминофиллином, калію йодидом,
  4. гіалуронідази;
  5. ударно-хвильова терапія;
  6. ультразвук з гідрокортизоном;
  7. лазерна терапія.

Всім пацієнтам показана також спеціальна лікувальна гімнастика і курс масажу. Як правило, лікування триває 4-6 місяців. За цей час патологія починає регресувати, зникають всі симптоми. Якщо консервативна терапія не приносить результату протягом 9 місяців, а хвороба прогресує, розвиваються ускладнення – в таких випадках вдаються до допомоги хірургії.

Показання до оперативного лікування хвороби Шляттера

  • тривалість перебігу захворювання більше 2-х років;
  • неефективність консервативної терапії протягом 9 місяців;
  • наявність ускладнень – фрагментації кістки або відриву зв’язки надколінка;
  • вік пацієнта більше 18 років на момент діагностування хвороби.

Техніка операції вважається нескладною, але попереду пацієнта чекає тривалий період реабілітації, від якого і залежить подальша функція ноги і повнота відновлення.

Хвороба Шляттера і армія

Остеохондропатия горбистості великогомілкової кістки не є підставою для звільнення юнака від призовної військової служби. Як правило, до 17-18 років, коли і здійснюється заклик, хвороба вже регресує. Якщо все ж спостерігаються симптоми патології, то молодий чоловік отримує тимчасову відстрочку на час, який необхідно для завершення лікування і повного загоєння тканин (6-12 місяців).

Таким чином, хвороба Шляттера є досить поширеною патологією опорно-рухового апарату, яка вражає дітей і підлітків. Захворювання відрізняється доброякісним перебігом і практично 100% одужанням. Головне – вчасно виявити проблему і почати її лікування в разі потреби.

Читати по темі: Хвороба Горхема. Симптоми, діагностика, лікування