Фурункул вуха

Фурункул вуха

17.01.2019 Off By admin




Фурункул вуха – це запалення сальної залози або волосяного фолікула шкіри перепончато-хрящової частини зовнішнього вуха або вушної раковини. Характерні симптоми: свербіж, різкий біль, набряклість і почервоніння шкіри, збільшення регіонарних лімфатичних вузлів, погіршення слуху за поразки, загальний інтоксикаційний синдром. Діагностика грунтується на скаргах і анамнезі хворого, результатах загального огляду, отоскопії, лабораторних та інструментальних досліджень. Лікування може включати медикаментозну терапію, хірургічне дренування гнійної порожнини і фізіотерапевтичні процедури.

Причини фурункула вуха

Запалення волосяного фолікула або сальної залози вушної раковини або зовнішнього вуха розвивається при інфікуванні патогенною мікрофлорою, яка в більшості випадків представлена ​​стафілококами і стрептококами. Формуванню гнійно-некротичних змін сприяє:

  1. Механічний вплив. Включає травматичні ушкодження структур зовнішнього вуха, постійний контакт з водою або предметами (відвідування басейну, тривале використання будівельних і вакуумних навушників, зовнішніх слухових апаратів), розчісування на тлі зудять дерматологічних уражень або внаслідок шкідливих звичок.
  2. Супутні захворювання вуха. Захворювання може провокуватися роздратуванням і інфікуванням шкірних покривів гнійними виділеннями, спостерігаються при гнійному середньому отиті, лабиринтите, мірінгіте і інших патологіях.
  3. Зниження захисних сил організму. Включає ендокринні порушення (цукровий діабет), імунодефіцитні стани (ВІЛ-інфекція, деякі вроджені хвороби), онкогематологічні захворювання (лейкози), авітаміноз, хронічну втому, постійні стреси.
  4. Недотримання правил особистої гігієни. Засаленість, підвищена пітливість, рідкісне проведення гігієнічних процедур або їх повна відсутність і пов’язана з цим забрудненість шкіри сприяють контамінації шкірних покривів патогенною мікрофлорою.

Початкова, інфільтративна стадія розвитку фурункула супроводжується проникненням в гирлі сальної залози / волосяного фолікула хвороботворної мікрофлори, що призводить до утворення пустули.

Фурункул у вусі - як лікувати

Фурункул у вусі – як лікувати

До складу останньої входить велика кількість нейтрофільних лейцита, бактерій-збудників і фібринозних ниток. Далі інфекційні агенти поширюються вглиб фолікула, провокуючи запальні зміни з подальшим утворенням інфільтративних мас і зон некрозу – так здійснюється перехід в стадію абсцедування. Прилеглі до ураженої ділянки тканини піддаються розплавляються і формують гнійнийексудат, який накопичується під епідермісом, оточуючи фолікулярної гирлі. Через деякий час скупчення великої обсягу гною призводить до розриву епідермісу і виділення вмісту, включаючи гнійний стрижень і відмерлий волосся. Утворився дефект заповнює грануляційна тканина, з часом на місці ураження формується келоїдних рубець.

Симптоми фурункула вуха

Першими ознаками стають свербіж і дискомфорт в області ураженого вуха, які відносно швидко змінюються вираженим почуттям розпирання і тяжкості, а потім – сильним больовим синдромом. Біль має постійний, пульсуючий характер, іррадіює в скроневу і потиличну область, рідше – в нижню щелепу, шию або дифузно поширюється по всій голові. Будь-яке торкання вуха і акт жування супроводжуються посиленням больових відчуттів. У гирлі слухового каналу і в зоні вушної раковини відзначається гіперемія і помірна набряклість шкіри. У рідкісних випадках можливе зміщення хряща зовнішнього вуха внаслідок сильного набряку завушних тканин, що зустрічається при задневерхней локалізації фурункула в просвіті слухового проходу і вимагає диференціації з мастоидитом.

У стадії абсцедування температура тіла підвищується до субфебрильних, рідко – фебрильних цифр. Виникають інші слабко виражені прояви інтоксикаційного синдрому – підвищена стомлюваність, нездужання, слабкість. Характерна регіональна лімфаденопатія.

Один зі специфічних ознак – збільшення інтенсивності больового синдрому в нічний час, що несе за собою порушення сну. Звуження просвіту слухового каналу фурункулом стає причиною одностороннього зниження слуху по типу кондуктивної приглухуватості. Посилення симптоматики спостерігається до моменту прориву гнійника, що в середньому настає на 5-7 день від виникнення перших проявів. Після цього з’являється помірне генетично з вуха, що супроводжується раптовим покращенням загального стану хворого: зменшенням больових відчуттів або їх повним зникненням, відносним поліпшенням слуху, нормалізацією температури тіла.

Читайте також:  Гидроцеле (водянка оболонок яєчка): симптоми, причини, діагностика, лікування

Ускладнення

Ускладнення фурункула вуха обумовлені поширенням патогенної мікрофлори або гнійних мас в регіонарні анатомічні структури. Найчастіше виникає мастоїдит, дифузний зовнішній отит, хондрит вушної раковини і артрит скронево-нижньощелепного суглоба.

Прищ в вусі схопився і болить: що робити

Прищ в вусі схопився і болить: що робити

У деяких випадках формується стеноз слухового проходу, що призводить до стійкої кондуктивної приглухуватості. Значно рідше спостерігається мірінгіт, середній отит. При вираженому імунодефіциті існує ризик швидкого поширення інфекції в порожнину головного мозку з подальшим розвитком менінгітів, енцефалітів, тромбозу венозного синуса. У подібних випадках також можлива системна генералізація інфекційного процесу – сепсис.

Діагностика

Постановка діагнозу проводиться на основі фізикального огляду та анамнестичних відомостей. При опитуванні пацієнта отоларинголог уточнює наявні клінічні симптоми, динаміку їх розвитку. Також фахівець акцентує увагу на потенційних причини і фактори, що сприяють розвитку патології. Подальша діагностична програма включає:

  • Загальний огляд. Візуально визначається набряк і почервоніння шкірних покривів зовнішнього вуха. При натисканні на козелок спостерігається різке посилення больових відчуттів – позитивний «козелковий симптом». При пальпації привушної області визначаються помірно збільшені, болючі завушні і пріушние лімфатичні вузли. При локалізації фурункула безпосередньо на раковині зовнішнього вуха візуалізується невелике кругле утворення яскраво-рожевого або червоного кольору з білуватою точкою на верхівці.
  • Отоскопію. При огляді слухового каналу з розташованим в ньому фурункулом виявляється освіту круглої або овальної форми, частково або повністю закриває просвіт, оточене гиперемировано і набряку шкірою. Після розтину визначається невеликий обсяг гнійного ексудату і кратерообразная рана.
  • Загальний аналіз крові. В ОАК спостерігається помірний (рідко – високий) нейтрофільний лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули в сторону паличкоядерних і юних нейтрофілів, збільшення ШОЕ.
  • Бактеріальний посів. Використовується при наявності гнійних виділень з вуха. Цей тест дозволяє встановити характер гноеродной мікрофлори і її чутливість до різних груп антибактеріальних препаратів.
  • Рентгенографія скроневих кісток. Призначається відносно рідко, найчастіше – при низькій інформативності фізикальних методів дослідження і неможливість провести повноцінну диференціацію з іншими патологіями. При підозрі на пухлинні утворення також може використовуватися КТ скроневих кісток.

Лікування фурункула вуха

В стадії інфільтрації проводиться консервативне лікування, метою якого є купірування запального процесу і запобігання накопичення гнійних мас.

Що робити, якщо захворіло вухо?

Що робити, якщо захворіло вухо?

На етапі абсцедирования або при наявності ознак розвитку ускладнень показано хірургічне втручання. В цілому лікування зовнішнього обмеженого отиту включає наступні терапевтичні заходи:

  1. Фармакотерапія. Складається з антибіотиків широкого спектру дії або коштів, підібраних за результатами тесту на антибіотикочутливість; протизапальних, антигістамінних і знеболюючих препаратів, антипиретиков, вітамінних комплексів. В якості місцевого лікування здійснюється промивання зовнішнього вуха антисептиками або гіпертонічним розчином, в слуховий прохід встановлюється турунда, просочена цими ж засобами.
  2. Хірургічне лікування. Його суть полягає в розтині фурункула під місцевою анестезією, евакуації гнійного вмісту, промивання сформувалася порожнини розчинами антисептиків і антибіотиків, постановці дренажної системи.
  3. Фізіотерапія. Широко застосовуються УВЧ, УФО, солюкс, ЛУЧ-2, лазерна, ультразвукова і магнітотерапія, селективна хромотерапія, сухі зігріваючі компреси. Вибір конкретної методики залежить від терапевтичної мети – купірування запального синдрому, підготовки до оперативного втручання, прискорення процесів регенерації.