Фурункул носа
17.01.2019Фурункул носа – це гнійно-некротичні запалення волосяного фолікула або сальної залози і прилеглих тканин носової порожнини. Провідні симптоми – поступове утворення пустули з гнійно-некротичним вмістом, яка розкривається через 3-5 днів, регіональна біль, набряклість, гіперемія, інтоксикаційний синдром. Діагностика полягає в зборі анамнезу і скарг пацієнта, фізикальному обстеженні, передній риноскопії, лабораторних аналізах, рідко – променевих методах дослідження. Лікування передбачає використання антибактеріальних і симптоматичних засобів, при необхідності – хірургічне втручання.
Причини фурункула носа
Провідне значення в розвитку захворювання має локальне зниження резистентності слизових оболонок і шкірних покривів. У ролі збудника зазвичай виступають патогенні стафілококи і стрептококи – St. aureus, St. epidermidis, St. saprophyticus, b-гемолітичний стрептокок групи А. Виділяють захворювання і стану, що підвищують ризик розвитку фурункула:
- Травматичні ушкодження. Садна, порізи, подряпини та інші порушення цілісності тканин створюють вхідні ворота для інфекції. Сюди ж відносяться перенесені хірургічні втручання – ринопластика, установка різних імплантатів.
- Супутні гнійні патології. Наявність гнійничкових захворювань шкірних покривів (піодермії) або вестибулярної частини носової порожнини (фолікуліт, сикоз). Поширення інфекції також може відбуватися з інших хронічних вогнищ – каріозних зубів, запалених піднебінних мигдалин і навколоносових пазух.
- Зниження імунітету. Сприяти виникненню фурункула носа може загальне переохолодження, хронічна перевтома, авітаміноз, наявність цукрового діабету, ВІЛ-інфекції та онкологічних захворювань, недавно пройдені курси хіміотерапії, тривалий прийом системних кортикостероїдів.
- Порушення санітарно-гігієнічних норм. Включає занадто рідкісне проведення гігієнічних процедур в побуті, що приводить до засаленість шкіри і персистенції патогенних мікроорганізмів. В умовах виробництва розвитку патології сприяє вдихання запиленого повітря, постійний контакт з паливно-мастильними матеріалами.
Механізм утворення фурункула носа визначається патогенністю і вірулентністю збудника в поєднанні наявністю сприяючих факторів. Зовнішні пошкодження носових ходів або шкіри зовнішнього носа стають місцем проникнення інфекційних агентів всередину тканин. При ендогенних порушеннях знижуються бактерицидні властивості поту і шкірного сала, погіршується місцева і загальна резистентність організму. Окремо або в сукупності ці зміни призводять до утворення пустули в гирлі волосяного фолікула, що містить велику кількість нейтрофілів, ниток фібрину і патогенної мікрофлори.
Подальший розвиток фурункула обумовлено поширенням інфекційного агента по кореня волоса вглиб фолікула. Цей процес супроводжується місцевим запаленням, утворенням інфільтрату і некрозом – відбувається формування некротичного стрижня. Навколишні тканини піддаються розплавлення і трансформуються в гнійні маси.
Наявний ексудат починає накопичуватися під шаром епідермісу, навколишнього гирлі фолікула, після чого проривається назовні разом із загиблим волосом і некротичних стрижнем. Сформувався дефект поступово заповнюється грануляційною тканиною, на місці якої формується сполучнотканинний рубець.
Симптоми фурункула носа
Типова локалізація патологічного процесу – крила і кінчик зовнішнього носа, вестибулярна частина носової порожнини, передня третина носової перегородки. Розвиток захворювання відбувається в дві послідовні стадії – інфільтрації і абсцедирования. Перший етап характеризується поступовим (протягом 24-48 годин) формуванням остіофоллікуліта – запальних змін в верхніх відділах фолікула. Клінічно супроводжується утворенням невеликого конусовидного ущільнення, місцевої хворобливістю, почуттям розпирання, набряком, почервонінням. У центрі пустули визначається темна точка – ділянку некротизованихтканин. Больовий синдром посилюється при жуванні, розмові, посмішці, дотиках. Паралельно виникає інтоксикаційний синдром – ниючий головний біль, загальна слабкість, нездужання, підвищення температури тіла до 39,0 ° C.
Стадія абсцедирования настає на 3-7 добу від початку захворювання. Її основні ознаки – розм’якшення в центральній частині освіти та загальне зменшення щільності тканин у ділянці ураження. На верхівці формується своєрідна жовто-біла покришка – стрижень фурункула. Останній швидко проривається, з сформованого дефекту виділяється невелика кількість ексудату. Одночасно зникають больові відчуття, нормалізується температура тіла. Порожнина фурункула спорожняється, заповнюється грануляційною тканиною і заживає, залишаючи після себе білястий, декілька втягнутий в порівнянні з навколишніми тканинами рубець.
Ускладнення
Розвиток ускладнень обумовлено контактним і гематогенним поширенням інфекції, тромбозом венул в нинішньому инфильтрате навколо волосяної сумки. Сформувався тромб, бактерії і їх токсини можуть поширюватися по венозних шляхах через очну, кутову, передню лицьову вену в орбіту і венозні пазухи. Це стає причиною флегмони орбіти, тромбофлебіту синуса і інших інтракраніальних ускладнень – менінгіту, енцефаліту, абсцесу головного мозку. Рідше спостерігається генералізації інфекції – сепсис. З місцевих ускладнень найчастіше зустрічаються гайморити, фронтити і абсцеси носової перегородки.
Діагностика
Діагностика захворювання не становить труднощів. Для постановки діагнозу отоларинголога часто досить огляду ділянки ураження і анамнестичних відомостей. Повна схема обстеження хворого включає наступні методики:
- Опитування. При зборі анамнезу лікарем встановлюються можливі причини захворювання, наявність супутніх патологій, чинників, що порушують місцеві і загальні імунні механізми захисту організму. Особлива увага надається послідовності розвитку симптомів.
- Фізикальний огляд. Залежно від локалізації фурункула проводиться огляд зовнішнього носа або передня риноскопія. При використанні цих методик візуально відзначаються характерні для певної стадії набряково-інфільтративні зміни. При пальпації і напрузі мімічної мускулатури спостерігається посилення больових відчуттів.
- Лабораторні тести. Загальний аналіз крові відображає наявність запального процесу в організмі – підвищення рівня нейтрофільних лейкоцитів, збільшення ШОЕ. Також береться мазок з верхівки пустули з подальшим визначенням патогенної мікрофлори і її чутливості до антибактеріальних препаратів.
- Рентгенографія лицьового скелета. Показана при неможливості точно встановити етіологію захворювання, при підозрі на поширення інфекції в додаткові пазухи носа або розвиток інших ускладнень. При низькій діагностичної цінності рентгенограми, формуванні менінгеальних або вогнищевих симптомів необхідно проведення КТ лицьового скелета і МРТ головного мозку.
Лікування фурункула носа
Лікування проводиться в умовах отоларингологічного стаціонару. При своєчасному зверненні хворого терапевтична програма складається з консервативних заходів.
Оперативне втручання здійснюється під час формування на місці ураженого фолікула абсцесу з ризиком виникнення інших ускладнень.
- Антибактеріальна терапія. Спочатку використовуються антибіотики широкого спектру дії, переважно амінопеніцилінів, макроліди, цефалоспорини та фторхінолони. Після отримання результатів мікробіологічного дослідження призначаються препарати, до яких висіяно мікрофлора проявила найбільшу чутливість.
- Хірургічне лікування. Полягає в розтині фурункула носа під інфільтраційної анестезією, рідше – під наркозом. Після евакуації ексудату і обробки антисептиками встановлюється дренаж, накладається пов’язка або проводиться тампонада передодня носової порожнини.
- Симптоматична терапія. Передбачають обробку ураженої ділянки антисептичними розчинами, застосування антигістамінних і жарознижуючих засобів, анальгетиків, вітамінних комплексів. Для купірування больового синдрому і зменшення запальних процесів використовується УВЧ, лампа солюкс.
Читати по темі: Фурункул