Аднексит у жінок

Аднексит у жінок

28.11.2018 Off By admin

Аднексит (сальпінгоофорит) – запальний процес з одночасним залученням яєчників і маткових труб (придатків матки). У гострому періоді характеризується болем внизу живота, інтенсивніше з боку запалення, підвищеною температурою, ознаками інтоксикації. Може спостерігатися порушення менструальної функції. У хронічній стадії клініка менш виражена, виникають періодичні рецидиви захворювання. Веде утворення спайок і зрощень в маткових трубах, підвищує ймовірність позаматкової вагітності і безпліддя.

Аднекситом або сальпінгоофоритом називається одно- або двостороннє, поєднане запалення яєчників і фаллопієвих (маткових) труб, що утворюють придатки матки. У структурі запальних захворювань жіночої статевої апарату запалення придатків (аднексит) займає одне з перших місць. Запалення придатків може викликатися стрептококами, ентерококами, стафілококами, гонококами, грибками, вірусами, мікобактеріями туберкульозу, ешеріхіями, хламідіями та іншими мікроорганізмами. Часто причиною аднекситу служать мікробні асоціації (зазвичай кишкова паличка і стафілокок). Як правило, збудники аднексита стійкі до багатьох антибіотиків.

Лікування гострого та хронічного аднекситу

Лікування гострого та хронічного аднекситу

Туберкульозна паличка, гонокок зазвичай викликають двостороннє запалення придатків, стрептокок, стафілокок і кишкова паличка – одностороннє. Привертають до розвитку запалення придатків або його рецидиву переохолодження, зараження ІПСШ, недотримання гігієнічних норм, стреси, безладні статеві зв’язки.

Механізм розвитку аднекситу

Розвиток запального процесу при аднекситі починається з впровадження інфекційного агента в слизову оболонку маткової труби з поступовим залученням м’язового і серозного шарів. Далі запалення поширюється на навколишні тканини: покривний епітелій яєчника і тазову очеревину. Відразу після овуляції інфекція потрапляє в фолікул, що лопнув або жовте тіло, розвиваючись далі в яєчнику. При аднекситі яєчник і труба згуртовуються разом з утворенням єдиного запального конгломерату, а потім і тубооваріального абсцесу. Результатом запалення придатків є розвиток численних спайок, що обмежують прохідність маткових труб.

Збудники патологічного процесу при аднекситі можуть потрапляти в фаллопієві труби наступними шляхами:

  • гематогенним (з потоком крові);
  • лімфогенним (зі струмом лімфи);
  • низхідним (з сигмовидної або сліпої кишки по очеревині);
  • висхідним (з піхви в цервікальний канал, потім в порожнину матки, маткові труби і яєчники).

Гематогенне інфікування придатків при аднекситі відбувається у випадках туберкульозного ураження геніталій, лимфогенное і спадний – при захворюваннях прямої, сигмовидної кишки і червоподібного відростка сліпої кишки. Для кишкової палички, стрептококів, стафілококів вхідними воротами служать висхідні анатомічні канали статевих шляхів. Хламідії і гонококи здатні проникати крізь неушкоджені тканини статевих шляхів. Нерідко інфекція потрапляє в придатки декількома шляхами одночасно. Перебіг аднексита може бути гострим, підгострим, хронічним (без рецидивів і рецидивуючим).

Діагностика аднексита

Підставами для постановки діагнозу при аднекситі служать дані анамнезу (введення внутрішньоматкової спіралі, аборти, проведення діагностичного вискоблювання, ускладнені пологи, фактори, що призвели до загострення запалення придатків і т. д.), Що пред’являються скарги і результати об’єктивних досліджень. При дворучному гінекологічному дослідженні при аднекситі визначається одно- або двостороннє хворобливе збільшення придатків матки. Встановити мікробного збудника аднексита дозволяє бакпосев і дослідження мазків сечівника, піхви і шийки матки.

Лівобічний аднексит: ознаки та діагностика

Лівобічний аднексит: ознаки та діагностика

Ультразвукова діагностика при аднекситі виявляє запальні освіти (Гідросальпінкс, піосальпінкси) придатків. Як діагностичний метод для виявлення гнійних утворень і огляду маткових труб з одночасним проведенням внутріпорожнинних лікувальних процедур при запаленні придатків використовується лапароскопія.

З метою визначення прохідності маткових труб і ступеня вираженості в них патологічних змін при хронічному аднекситі проводиться гістеросальпінгографія – рентгенологічне дослідження матки і придатків з введенням контрастної речовини.

У випадках порушення менструального циклу при запаленні придатків для оцінки функції яєчників проводяться функціональні тести: вимір ректальної температури, визначення симптому зіниці, натягу цервікального слизу.

Симптоми гострого аднекситу

Гостра форма аднекситу протікає з характерною клінічною картиною: інтенсивні, різкі болі внизу живота, що віддають в задній прохід, крижі і більш виражені на стороні запалення, підвищена температура, нерідко супроводжується ознобом, поява незвичайних слизових або гнійних виділень, слабкість, розбитість, дизуричні розлади, здуття живота. При пальпації живота відзначаються симптоми м’язової захисту (роздратування очеревини). У формулі крові відзначається лейкоцитоз із зсувом вліво, прискорення ШОЕ.

Часто розвивається двостороннє запалення придатків, який поєднується із запаленням матки. Аднексит може супроводжуватися альгоменореєю і менорагією. При наростанні запальних змін відбувається утворення гнійної мешотчатой ​​пухлини в області придатків – тубооваріального абсцесу. При абсцедировании існує ризик розриву фаллопієвій труби і попадання гнійного вмісту в черевну порожнину з розвитком пельвіоперітоніта. При сильній інтоксикації в гострій фазі аднексита можуть виникати зміни з боку нервової, судинної систем.

Виражені симптоми при неускладненій формі гострого аднекситу зберігаються 7-10 днів, потім поступово слабшають больові відчуття, нормалізуються кров і температура тіла. Результатом гострого запалення придатків може служити повне клінічне одужання (при адекватно і своєчасно проведене лікування) або хронізації процесу з тривалим перебігом.

Стадії гострого аднекситу

У розвитку гострого аднекситу відзначаються чотири послідовні стадії:

  1. стадія гострого ендометриту і сальпінгіту без симптомів подразнення тазової очеревини;
  2. стадія гострого ендометриту і сальпінгіту з симптомами подразнення тазової очеревини;
  3. стадія гострого аднекситу, що супроводжується розвитком запального конгломерату і абсцедированием;
  4. розрив тубооваріального абсцесу.
Хронічний аднексит або запалення придатків

Хронічний аднексит або запалення придатків

Перебіг гострого аднекситу проходить дві фази:

  1. Токсичну – з переважанням аеробного флори і симптомів інтоксикації.
  2. Септичну – з приєднанням анаеробної флори, утяжелением симптомів аднекситу і розвитком ускладнень.
  3. В септичній фазі аднексита відбувається формування гнійного тубооваріального освіти з загрозою перфорації.

Лікування гострого аднекситу

Гостра стадія запалення придатків підлягає стаціонарному лікуванню зі створенням умов для фізичного і психічного спокою пацієнтки, призначенням легко засвоюваній дієти, адекватної кількості рідини (лужні питво, морс, чай), наглядом за функцією виділення. При гострому аднекситі призначається: антибактеріальне лікування препаратами широкого спектру дії, знеболювальну, протизапальну, десенсибілізуючу лікування.

Основними засобами терапії аднекситу служать антибіотики з урахуванням чутливості збудника до препарату. Доза антибактеріального препарату повинна забезпечувати його максимальну концентрацію в запальному вогнищі. У лікуванні запалення придатків широко використовуються антибіотики наступних груп:

  • пеніцилінів (ампіцилін, оксацилін);
  • тетрацикліну (доксациклін і тетрациклін);
  • фторхінолонів (офлоксацин та ін.);
  • макролідів (азитроміцин, еритроміцин, рокситроміцин);
  • аміноглікозидів (канаміцин, гентаміцин);
  • нітроімідазолів (метронідазол);
  • лінкозамідов (кліндаміцин).

У антибактеріальної терапії аднекситу перевага віддається антибіотиків тривалого періоду напіврозпаду і виведення (ампіцилін – 5 годин, амоксицилін – 8 год і ін.). При важкому клінічному перебігу запалення придатків, ризик розвитку септичних ускладнень, змішаної або анаеробної флори призначаються антибіотики в різних поєднаннях (гентаміцин + левоміцетином, кліндаміцин + хлорамфенікол, лінкоміцин + кліндаміцин, пеніциліни + аміноглікозиди). Бактерицидну дію на анаеробну флору надає метронідазол (призначається внутрішньовенно або перорально). Для зняття симптомів інтоксикації при аднекситі призначається інфузійна терапія: внутрішньовенне введення розчинів глюкози, декстрану, білкових препаратів, водно-сольових розчинів (загальний об’єм рідини до 2-2,5 л / сут.).

При розвитку гнійних форм запалення показано оперативне лікування аднекситу. Сьогодні хірургічна гінекологія широко застосовує малотравматичні методи проведення операцій, в тому числі і при лікуванні аднекситу. Так, при гострому гнійному аднекситі проводиться лапароскопія, в ході якої видаляється гній і проводиться зрошення антисептиками та антибіотиками вогнища запалення. Успішно застосовується евакуація вмісту мешотчатой ​​пухлини методом пункції склепінь піхви і подальше місцеве введення антибіотиків. У ряді випадків при розвитку гнійного розплавлення придатків (наростання ниркової недостатності, загроза розкриття гнійника, генералізація септичного процесу) показано їх оперативне видалення (аднексектомія).

Після зняття гострих симптомів аднекситу, в підгострій фазі призначаються фізіотерапія (ультразвук, електрофорез з магнієм, калієм, цинком на низ живота, вібромасаж) і біостимулятори. При відсутності своєчасних лікувальних заходів гострий аднексит переходить в хронічне запалення придатків, що протікає з періодичними загостреннями.

Читати по темі: Рак тіла матки