Хвороба сталевих волосся: чи є шанс у людей з синдромом Менкеса?
26.01.2019Хвороба Менкеса відноситься до спадкових генетичних захворювань і зустрічається з частотою 1 випадок на 40-350 тисяч новонароджених хлопчиків.
Брак міді, з якою пов’язано розвиток даної патології, дуже швидко позначається на стані дитини. Без лікування такі пацієнти помітно відстають в розвитку вже з перших місяців і вмирають до 2-3 років. Як і всі генетичні хвороби, синдром Менкеса дуже складно піддається терапії. Але вчені з кожним роком все більше удосконалюють існуючі методи лікування і розробляють нові.
Що таке хвороба Менкеса: причини і симптоми
Хвороба Менкеса – генетичне захворювання, яке проявляється тільки у хлопчиків. Аномалія при цьому успадковується від матері, у якої в ДНК присутня патологічний ген ATP7A. Незважаючи на те що хвороба передається саме від жінок, самі вони можуть бути тільки носіями патології. Виявляється синдром Менкеса в поганому засвоєнні міді організмом. В результаті дитина ще в утробі починає страждати від нестачі цього мікроелемента. Діти часто народжуються недоношеними.
Симптоми хвороби починають проявлятися в перші місяці життя.
Дефіцит міді виражається в таких ознаках:
- Заплутані,
- ламкі,
- веретеноподібні волосся.
Цей симптом настільки характерний, що синдром часто називають хворобою сталевих або кучерявого волосся. Дослідження волосинок під мікроскопом є одним із способів діагностики захворювання:
- Затримка фізичного розвитку.
- Проблеми з годуванням.
- Постійне розлад травлення – хронічна діарея.
- Судоми.
- Біла в’яла шкіра (мідь впливає на вироблення колагену), при цьому новонароджені часто відрізняються занадто повними рум’яними щоками.
- Відсутність емоцій (внаслідок порушення продукції дофаміну).
- Остеопороз, інші проблеми з кістками.
Хвороба прогресує, і з віком симптоми стають більш вираженими. Брак міді позначається на роботі головного мозку, тому батьки можуть відзначати у дитини затримку психічного розвитку. У дітей з синдромом Менкеса часто виникають запальні інфекційні хвороби, причиною смерті може стати сепсис або пневмонія.
Незважаючи на несприятливі прогнози, сучасне лікування все ж дає таким дітям шанс на життя. Відомий випадок пацієнта з хворобою Менкеса, який дожив до повноліття. У 2016 році Блейн Гренон (Blaine Grenon) зазначив 21-річчя. Молода людина не тільки справляється з хворобою, але навіть навчається в коледжі (Community College of Rhode Island). Незважаючи на те що цей випадок унікальний, історія пацієнта Гренон дає шанс і іншим хворим синдромом Менкеса.
Діагностика
Рання діагностика хвороби Менкеса – важлива передумова її успішного лікування, адже захворювання прогресує, і кожен місяць пропущеної реабілітації істотно погіршує стан хворого. Запідозрити генетичні порушення можуть ще неонатологи під час огляду новонародженого. Однак точний діагноз можна поставити тільки на підставі аналізів і обстежень.
Для цього дитині призначається:
- Аналіз крові і сечі на вміст міді.
- Рентген скелета (виявляє патологію в кістках).
- МРТ / КТ головного мозку (виявляються атрофії, в тому числі мозочка, фокальні осередки некрозу).
- Мікроскопічне дослідження волосся.
- Діагностика Менкеса завжди комплексна, зокрема, додатково може проводитися біопсія печінки для виявлення рівня міді або інші дослідження.
Важливу роль регулярні обстеження грають і для оцінки результатів лікування у раніше діагностованого хворого. Так, в 2014 році Кріс Чанг (Chris Chang) і група дослідників Каліфорнійського університету в Берклі розробили кілька типів флуоресцентних зондів, які допомагають визначити кількість міді в головному мозку. «Раніше був відсутній моніторинг змін вмісту міді в організмі. Тому лікарям було важко визначити, як кількість мікроелемента відбивається на різних етапах хвороби », – зазначає дослідник. За допомогою нових зондів, зокрема Copper Fluor-3 (CF 3), можна тримати під контролем будь-які зміни кількості міді. Зонди розроблені для широкого спектра обстежень, але, безумовно, для пацієнтів з хворобою Менкеса є дуже важливими.
Ліки: замісна терапія міддю
Основою лікування хвороби Менкеса в сучасній медицині є замісна терапія медьсодержащими препаратами. Одним з поширених варіантів є медьсодержащий гистидин (незамінна амінокислота), який пацієнт повинен приймати щодня протягом усього життя. При такому лікуванні рівень міді стабілізується вже через 2-3 тижні. Але головна проблема подібних препаратів – при тривалому застосуванні мідь може накопичуватися в нирках, що позначається на їх роботі. При цьому препарат вважається найбільш дієвим, і сьогодні тривають дослідження, пов’язані з його використанням. Так, у 2017 році Cyprium Therapeutics, дочірньою компанією Fortress Biotech, був запропонований препарат CUTX-101 – підшкірна ін’єкція гістідінат міді.
Згідно з дослідженнями, ліки покращує показники виживаності серед пацієнтів з синдромом Менкеса. Зараз компанія веде переговори з FDA (Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів) про виробництво препарату і його використанні для лікування людей з цим генетичним захворюванням. У 2014 році вчені центру біотехнологій RIKEN в Кобе (Японія) спільно з педіатрами з Міського університету Осаки провели дослідження за допомогою позитронно-емісійної томографії (ПЕТ). Використання ПЕТ дозволило оцінити розподіл міді в організмі після введення різних препаратів. В результаті дослідження показало, що комбінація ін’єкцій міді і дисульфіраму або D-пеніциламін сприяє правильному розподілу мікроелемента – велика його частина виявляється в мозку, а в нирках він не накопичується. Дослідження проводилося на мишах – одній групі вводився просто ізотоп міді, інший ставили комбіновані ін’єкції з дисульфірамом. У тварин з другої групи спостерігалося кращий розподіл мікроелемента по організму. Використання ПЕТ-діагностики для хворих синдромом Менкеса дозволить в подальшому ефективніше оцінювати дію виписуються ліків.
Генна терапія
Оскільки синдром Менкеса – це генетичне захворювання, будь-які ліки є лише тимчасовим заходом і привести до повного одужання не можуть. Для того щоб домогтися повноцінних результатів, потрібно вносити зміни в ДНК – прибирати неправильно працюють гени. Тому найбільш перспективним напрямком сьогодні вважається генна терапія. На даному етапі все нові технології проходять випробування і поки не застосовуються для лікування реальних пацієнтів. Однією з найпопулярніших сьогодні технологій, яка в перспективі дозволить лікувати спадкові захворювання, є система CRISPR-Cas. За своєю суттю технологія подібна «ножиць», які будуть впроваджуватися в клітку, шукати аномальний ділянку і видаляти його. Молекула ДНК після такої процедури буде відновлюватися, дублюючи залишилася здорову частину ланцюга, а значить, позбавлятися від патологій, які призводять до захворювання.
За допомогою CRISPR-Cas теоретично можна буде лікувати багато хвороб, причиною яких є один аномальний ген. Технологія поки дуже недосконала, але перспективи у неї досить обнадійливі. Побороти хворобу Менкеса за допомогою генної інженерії запропонувала і компанія Cyprium Therapeutics. Технологія AAV-ATP7A передбачає створення здорових генів ATP7A і впровадження їх в організм хворого. Клінічні дослідження методу призначені на 2018 рік. Важливу роль в генній терапії хвороби Менкеса зіграло і дослідження 2015 року, яке провели вчені Університету Міссурі.
Їх завданням було з’ясувати, чи в усіх клітинах організму ген ATP7A грає важливу роль. Досліди на мишах показали, що в деяких випадках ця патологія не сильно відбивається на стані здоров’я. Наприклад, якщо мутація присутня тільки в клітинах центральної нервової системи, це не суттєво позначалося на здоров’ї. У мишей з такою аномалією хвороба Менкеса виявлялася лише незначними неврологічними симптомами. «Якщо ми будемо знати, які органи або тканини найбільше відповідальні за засвоєння міді, в лікуванні ми можемо зосередитися саме на цих областях», – зазначив провідний дослідник Майкл Петріс.
Читати по темі: Спадковий ангіоневротичний набряк