Хронічний апендицит

Хронічний апендицит

28.01.2019 Off By admin

Хронічний апендицит – уповільнена форма запального процесу в червоподібному відростку сліпої кишки, частіше за все пов’язана з раніше перенесеним приступом гострого апендициту. Клінічна картина хронічного апендициту характеризується дискомфортом, ниючі болями в клубової області справа, що посилюються при фізичному навантаженні; нудотою, метеоризмом, діареєю або запором, сечоміхуреві, вагінальними або ректальними симптомами. Діагностика хронічного апендициту заснована на виключенні інших можливих причин даної симптоматики і може включати вивчення анамнезу, проведення оглядової рентгенографії, ирригоскопии, колоноскопії, УЗД та інших диференційно-діагностичних досліджень органів черевної порожнини. Лікування хронічного апендициту при невиражених проявах – консервативне, при стійкому больовому синдромі показана апендектомія.

Причини хронічного апендициту

Розрізняють три форми хронічного апендициту: резидуальную, рецидивирующую і первинно-хронічну. Резидуальная (залишкова) форма хронічного апендициту характеризується наявністю в анамнезі хворого одного гострого нападу, який закінчився одужанням без оперативного втручання. При хронічній рецидивуючій формі відзначаються повторні напади гострого апендициту з мінімальними клінічними проявами в стадії ремісії. Ряд авторів виділяє також первинно-хронічний (беспріступний) апендицит, що розвивається поступово, без попереднього йому гострого нападу.

Лікування хронічного апендициту

Лікування хронічного апендициту

Резидуальная (залишкова) форма хронічного апендициту є наслідком раніше перенесеного нападу гострого апендициту, купірувати без хірургічного видалення відростка. При цьому після стихання гострих проявів в сліпій кишці зберігаються умови для підтримки запального процесу: спайки, кісти, перегини апендикса, гіперплазія лімфоїдної тканини, що утрудняють його спорожнення.

Порушення кровообігу в ураженому сліпому відростку сприяє зниженню місцевого імунітету слизової оболонки і активації патогенної мікрофлори. Рецидив апендициту можливий, як під час відсутності його оперативного лікування, так і після субтотальної апендектомії при залишенні відростка довжиною від 2 см.

Симптоми хронічного апендициту

Клінічна картина хронічного апендициту характеризується переважанням неявно виражених, змазаних симптомів.

  1. Хронічний апендицит проявляється відчуттям дискомфорту і тяжкості, тупими ниючими болями в правій клубової області, постійними або виникають епізодично, після фізичного навантаження і похибок в дієті.
  2. Хворі хронічним апендицитом можуть скаржитися на розлади травлення: нудоту, метеоризм, запори або пронос. Температура при цьому частіше залишається нормальною, іноді вечорами піднімається до субфебрильної.
  3. При хронічному апендициті можуть спостерігатися й інші симптоми: сечоміхуровий (хворобливе і часте сечовипускання), вагінальний (біль при гінекологічному дослідженні), ректальний (больові відчуття при ректальному дослідженні). Повторні напади гострого запалення сліпого відростка виявляються симптомами гострого апендициту.

Діагностика хронічного апендициту

Діагностика хронічного апендициту викликає труднощі в зв’язку з відсутністю об’єктивних клінічних симптомів захворювання. Найлегше діагностувати хронічний рецидивний апендицит, при цьому велике значення мають дані анамнезу (наявність декількох гострих нападів). Під час чергового гострого нападу ставиться діагноз гострого апендициту, а не загострення хронічного.

Прояв симптомів різних стадій апендициту у чоловіків

Прояв симптомів різних стадій апендициту у чоловіків

Непрямими ознаками хронічного апендициту при пальпації живота можуть бути локальна болючість в правої клубової області, нерідко позитивний симптом Образцова, іноді – позитивні симптоми Ровзінга, Ситковского.

Для діагностики хронічного апендициту обов’язково виконують рентгенконтрастний ирригоскопию товстого кишечника, що дозволяє виявити відсутність або часткове заповнення барієм сліпого відростка і уповільнення його спорожнення, що свідчить про зміну форми апендикса, деформації, звуження його просвіту.

Проведення колоноскопії допомагає відкинути наявність новоутворень в сліпий і товстій кишці, а оглядової рентгенографії та УЗД – в черевній порожнині. Клінічні аналізи крові і сечі хворого при хронічному апендициті, як правило, без виражених змін.

При первинно-хронічному апендициті діагноз ставлять методом виключення інших можливих захворювань органів черевної порожнини, що дають схожу симптоматику. Необхідно проводити диференційну діагностику хронічного апендициту з виразкою шлунка, хворобою Крона, синдромом подразненого кишечника, хронічний холецистит, спастичний коліт, черевний жабою, иерсиниозом, тіфліти і ілеотіфлітом іншої етіології (наприклад, туберкульозної, злоякісної), хворобами нирок і сечових шляхів, гінекологічні захворювання, глистной інвазією у дітей та ін.

Лікування хронічного апендициту

При наявності точного діагнозу хронічного апендициту і стійкому больовому синдромі показано хірургічне лікування: видалення сліпого відростка – апендектомія відкритим способом або лапароскопічним способом.

Чому виникає хронічний апендицит?

Чому виникає хронічний апендицит?

В ході операції також виконують ревізію органів черевної порожнини для виявлення інших можливих причин болю в правої клубової області.

  • В післяопераційному періоді обов’язково проводиться антибіотикотерапія. Віддалені результати після оперативного лікування хронічного апендициту дещо гірше, ніж після гострого апендициту, так як частіше відзначається розвиток передаються статевим шляхом.
  • Якщо у хворого з хронічним апендицитом відзначається невиражена симптоматика, застосовують консервативне лікування – прийом спазмолітичних препаратів, фізіотерапевтичні процедури, усунення розладів кишечника.

Макроскопічні зміни в апендиксі при хронічному апендициті можуть бути настільки невираженими, що виявити їх можна тільки при морфологічному дослідженні віддаленого відростка. Якщо сліпий відросток виявився незміненим, є ймовірність, що хірургічне втручання може ще більше погіршити наявний больовий синдром, що послужив підставою для апендектомії.

Читати по темі: Гнійний апендицит