Дисбактеріоз у дітей – симптоми хвороби, профілактика

Причини

До факторів ризику розвитку дисбактеріозу відносяться:

• пізнє прикладання до грудей,
• штучне вигодовування,
• неповноцінне харчування.

Зміни складу мікрофлори – це лише наслідок якихось несприятливих подій в організмі, тобто дисбактеріоз завжди є вторинним станом. До дисбактеріозу можуть привести:

1. порушення моторики кишечника – запори, проноси, що виникають з різних причин;
2. захворювання, що викликають порушення всмоктування в кишечнику,
3. хронічні захворювання шлунка та кишечника (гастродуоденіти, виразкова хвороба, неспецифічний виразковий коліт та ін.),
4. алергічні захворювання (харчова алергія, атопічний дерматит),
5. гострі інфекційні захворювання (кишкові інфекції, грип та ін.),
6. вплив радіації,
7. різні хірургічні втручання,
8. застосування антибіотиків та інших ліків.

Дисбактеріоз у дітей та його лікування

Нормальна мікрофлора

У кишечнику людини живе близько 500 видів мікроорганізмів. Більшу частину мікрофлори товстого кишечника складають біфідобактерії.

Нормальна мікрофлора виконує дуже важливу для організму малюка роботу:

• захищає від небезпечних (патогенних) мікроорганізмів, утворюючи щільну плівку на стінці кишечника;
• бере участь у виробленні вітамінів К, С, В1, B2, B6, B12, PP, фолієвої та пантотенової кислот;
• бере участь в обміні речовин, розщеплює білки, вуглеводи, харчові волокна.
• бере участь в обміні жовчних кислот;
• виробляє речовини, які регулюють роботу кишечника.

Мікрофлора шлунково-кишкового тракту не буває постійною, оскільки тісно пов’язана з характером прийнятої їжі, віком людини, перенесеними захворюваннями.

Діагностика

Порушення роботи кишечника при дисбактеріозі пов’язані, перш за все, з основним захворюванням. Власне порушення складу мікрофлори можуть призводити як до запорів, і до проносів, появи в калі слизу, зелені та інших домішок.

Діагноз “дисбіоз” завжди вторинний і виставляється лікарем при наявності захворювань травної системи (гастродуоденита, запорів, хронічних запальних захворювань кишечника, атопічного дерматиту та ін.).

Діагностика дисбактеріозу грунтується на даних лабораторних досліджень.

Дослідження калу на дисбактеріоз в сьогодення не є стандартом діагностики, тому що практично неможливо здійснити правильний збір калу (він повинен бути зібраний в стерильний посуд в анаеробних умовах, досліджено теплим і ін.). Крім того, склад внутріпросветной мікрофлори кишечника, що потрапляє в кал, відрізняється від складу пристеночной мікрофлори кишечника (розташованої на стінках кишечника).

Для визначення складу мікрофлори кишечника в даний час застосовуються:

• копрологическое дослідження,
• біохімічне дослідження калу,
• бактеріологічне дослідження кишкового вмісту і жовчі.
• бактеріологічне дослідження зіскрібків зі слизової оболонки 12-палої або тонкої кишки при ЕГДС (гастроскопії),
• бактеріологічне дослідження зіскрібків зі слизової оболонки прямої і товстої кишки при колоноскопії.

Останні два дослідження дозволяють оцінити пристеночную мікрофлору кишечника, тобто отримати об’єктивну інформацію. Звичайно, проведення складних ендоскопічних досліджень тільки для підтвердження дисбактеріозу недоцільно і має виконуватися за суворими показаннями.

Дисбактеріоз у дитини: причини і профілактика дисбіозу у дітей

Лікування

Оскільки за звичайним аналізом калу ми можемо лише побічно судити про те, який склад мікрофлори кишечника, лікування вимагають лише стани, що супроводжуються клінічними проявами.

Іншими словами, якщо у дитини нормальний регулярний стілець і не болить живіт, то не варто давати йому препарати бактерій лише тому, що його аналіз відрізняється від середньостатистичної норми. Якщо ж дисбактеріоз все-таки виявився, бажано з’ясувати його причину. Може бути, дитині дуже рано або неправильно введений прикорм?

Або ж він отримував антибіотики? Можливо, у нього не вистачає якогось травного ферменту? Може бути, у нього харчова алергія? Після відповіді на ці та інші питання вирішується питання про корекцію біоценозу (складу мікрофлори) кишечника.

1. Корекція дисбактеріозу полягає перш за все в усуненні його причини. Лікуванням захворювання, що викликало дисбактеріоз, займається педіатр, гастроентеролог, алерголог або інфекціоніст, в залежності від характеру основної патології. В ході лікування основного захворювання одночасно зменшуються прояви дисбіозу. Наприклад, при нормалізації стільця у дитини або корекції ферментативних порушень відбувається поліпшення мікробіологічного пейзажу кишечника.
2. Основою корекції дисбактеріозу становить правильне харчування, які тривалий час грудне вскамліваніе, введення прикорму в термін. Підтримувати склад мікрофлори на належному рівні допомагають також кисло-молочні суміші і продукти, збагачені біфідо-і лактобактеріями ( «НАН з біфідобактеріями», «Лактофидус», «Бифидок», «Наріне» і ін.).
3. До медикаментозних засобів відносять препарати, що містять мікроорганізми – представників нормальної флори (рідкий і сухий «Біфідумбактерин», «Лактобактерин», «Лінекс» і т.д.); кошти, які є живильним середовищем для зростання біфідо-і лактобактерій і стимулюють їх розмноження ( «Хілак-форте», «Лізоцим» і т.д.), бактеріофаги, в деяких випадках лікування починається з призначення антибіотиків з подальшою корекцією мікрофлори пробіотиками.

Читати по темі: Апендицит у дітей