Хронічна венозна недостатність

Хронічна венозна недостатність

10.01.2019 Off By admin

Хронічна венозна недостатність – це патологія, обумовлена ​​порушенням венозного відтоку в нижніх кінцівках. При ХВН відзначаються набряки і пігментні порушення гомілок, стомлюваність і важкість у ногах, судоми ночами. Прогресуюча венозна недостатність викликає поява трофічних виразок. Діагноз виставляється на підставі ультразвукового дослідження вен, флебографії. Лікування проводиться консервативними (еластичне бинтування, медикаментозна терапія) або хірургічними методами (флебектомія, мініфлебектомія).

В якості найважливішої проблеми, яка надає негативний вплив на розвиток і прогресування ХВН, слід зазначити пізнє звернення пацієнтів за лікарською допомогою. Значна частина хворих вважає, що симптоми хронічної венозної недостатності є нормальним наслідком втоми і тривалих статичних навантажень. Деякі недооцінюють тяжкість патології і не віддають собі звіт в тому, до яких ускладнень може призвести ХВН. Поряд з браком інформації, певну негативну роль відіграє реклама «чудодійних» засобів, які нібито можуть повністю усунути венозну патологію. В даний час медичну допомогу отримує лише близько 8% хворих з ХВН.

Нерідко хронічну венозну недостатність плутають з варикозним розширенням вен нижніх кінцівок. Однак, ці стани не тотожні. ХВН може виявлятися і при відсутності видимих ​​змін поверхневих вен на ногах. Хронічна венозна недостатність розвивається, як наслідок ряду вроджених і набутих патологічних станів, що призводять до порушення відтоку по глибоких венах нижніх кінцівок.

Причини ХВН

Хронічна венозна недостатність може виникати при таких станах:

  • тривало поточному варикозному розширенні вен нижніх кінцівок;
  • посттромбофлебитическом синдромі;
  • вродженої патології глибокої і поверхневої венозних систем (вроджена гіпо або аплазія глибоких вен – синдром Кліппель-Треноне, вроджені артеріовенозні свищі – синдром Парку-Вебера-Рубашова).

Іноді хронічна венозна недостатність розвивається після перенесеного флеботромбоза. В останні роки в якості однієї з причин, що призводять до розвитку ХВН, виділяють флебопатії – стану, при яких венозний застій виникає під час відсутності інструментальних і клінічних ознак патології венозної системи. В окремих випадках хронічна венозна недостатність розвивається після травм.

Хронічна венозна недостатність: причини

Хронічна венозна недостатність: причини

Існує ряд несприятливих факторів, при яких зростає ризик розвитку хронічної венозної недостатності:

  1. Генетична схильність. До розвитку патології призводить генетично обумовлена ​​недостатність сполучної тканини, яка стає причиною слабкості судинної стінки внаслідок нестачі колагену.
  2. Жіноча стать. Виникнення хронічної венозної недостатності обумовлено високим рівнем естрогенів, підвищеним навантаженням на венозну систему в період вагітності і пологів, а також більш високою тривалістю життя.
  3. Вік. У людей старшого покоління ймовірність розвитку ХВН збільшується в результаті тривалого впливу несприятливих факторів.
  4. Прийом гормональних контрацептивів та інших Гормонсодержащіе препаратів (внаслідок підвищення рівня естрогенів).
  5. Недостатня рухова активність, ожиріння.
  6. Тривалі статичні навантаження (довгі поїздки в транспорті, стояча або сидяча робота), постійний підйом вантажів.
  7. Хронічні закрепи.

Кров з нижніх кінцівок відтікає через глибокі (90%) і поверхневі (10%) вени. Відтік крові від низу до верху забезпечує ряд факторів, найважливішим з яких є скорочення м’язів при фізичному навантаженні. М’яз, скорочуючись, тисне на вену. Під дією сили тяжіння кров прагне вниз, проте її зворотному відтоку перешкоджають венозні клапани. В результаті забезпечується нормальний потік крові по венозній системі. Збереження постійного руху рідини проти сили тяжіння стає можливим, завдяки спроможності клапанного апарату, стабільному тонусу венозної стінки і фізіологічного зміни просвіту вен при зміні положення тіла.

У разі, коли страждає один або кілька елементів, які забезпечують нормальний рух крові, запускається патологічний процес, що складається з декількох стадій. Розширення вени нижче клапана призводить до клапанної неспроможності. Через постійне підвищеного тиску вена продовжує розширюватися від низу до верху. Приєднується венозний рефлюкс (патологічний скид крові зверху вниз). Кров застоюється в посудині, давить на стінку вени. Проникність венозної стінки збільшується. Плазма через стінку вени починає пропотевать в навколишні тканини. Тканини набрякають, їх харчування порушується.

Недостатність кровообігу призводить до накопичення в дрібних судинах тканинних метаболітів, локальному згущення крові, активізації мактофагов і лейкоцитів, збільшення кількості лізосомальнихферментів, вільних радикалів і місцевих медіаторів запалення. У нормі частина лімфи скидається через анастомози в венозну систему. Підвищення тиску в венозному руслі порушує цей процес, призводить до перевантаження лімфатичної системи і порушення відтоку лімфи. Порушення трофіки поглиблюються. Утворюються трофічні виразки.

Класифікація

В даний час російські флебологи використовують таку класифікацію ХВН:

  • Ступінь 0. Симптоми хронічної венозної недостатності відсутні.
  • Ступінь 1. Пацієнтів турбують болі в ногах, відчуття тяжкості, минущі набряки, нічні судоми.
  • Ступінь 2. Набряки стають стійкими. Візуально визначається гіперпігментація, явища ліподерматосклероза, суха або мокнуча екзема.
  • Ступінь 3. Характеризується наявністю відкритої або зажівшей виразки.

Ступінь 0 була виділена клініцистами не випадково. На практиці зустрічаються випадки, коли при вираженому варикозному зміні вен пацієнти не пред’являють ніяких скарг, і симптоми хронічної венозної недостатності повністю відсутні. Тактика ведення таких хворих відрізняється від тактики лікування пацієнтів з аналогічною варикозної трансформацією вен, що супроводжується ХВН 1 або 2 ступеня.

Існує міжнародна класифікація хронічної венозної недостатності (система CEAP), що враховує етіологічні, клінічні, патофізіологічні та анатомо-морфологічні прояви ХВН. Класифікація ХВН по системі CEAP:

Клінічні прояви:

  • 0 – візуальні і пальпаторне ознаки хвороби вен відсутні;
  • 1 – телеангіоектазії;
  • 2 – варикозно розширені вени;
  • 3 – набряки;
  • 4 – шкірні зміни (гіперпігментація, ліподерматосклероз, венозна екзема);
  • 5 – шкірні зміни при наявності зажівшей виразки;
  • 6 – шкірні зміни при наявності свіжої виразки.

Етіологічна класифікація:

  • причиною ХВН є вроджена патологія (EC);
  • первинна ХВН з невідомою причиною (EP);
  • вторинна ХВН, що розвинулася внаслідок тромбозу, травми і т.д. (ES).

Анатомічна класифікація.
Відображає сегмент (глибокі, поверхневі, коммунікантние), локалізацію (велика підшкірна, нижня порожниста) і рівень ураження.

Лікування і догляд за хронічною венозною недостатністю

Лікування і догляд за хронічною венозною недостатністю

Класифікація з урахуванням патофізіологічних аспектів ХВН:

  • ХВН з явищами рефлюксу (PR);
  • ХВН з явищами обструкції (PO);
  • ХВН з явищами рефлюксу і обструкції (PR, O).

При оцінці ХВН по системі CEAP застосовується система балів, де кожен ознака (біль, набряк, кульгавість, пігментація, ліподерматосклероз, виразки, їх тривалість, кількість і частота рецидивів) оцінюються в 0, 1 або 2 бали.

В рамках системи CEAP застосовується також шкала зниження працездатності, згідно з якою:

  • 0 – повна відсутність симптомів;
  • 1 – присутні симптоми ХВН, пацієнт працездатний і не потребує підтримують засобах;
  • 2 – пацієнт може працювати повний день, тільки якщо використовує підтримуючі засоби;
  • 3 – пацієнт непрацездатний, навіть якщо використовує підтримуючі засоби.

Симптоми ХВН

Хронічна венозна недостатність може проявлятися різноманітної клінічної симптоматикою. На ранніх стадіях з’являється один або кілька симптомів. Пацієнтів турбує важкість у ногах, що посилюється після тривалого перебування у вертикальному положенні, минущі набряки, нічні судоми. Відзначається гіпер- (рідше – гіпо) пігментація шкіри в дистальної третини гомілки, сухість і втрата еластичності шкірних покривів гомілок. Варикозно розширені вени в початковій стадії хронічної венозної недостатності з’являються не завжди.

У міру прогресування ХНН посилюється локальна недостатність кровообігу. Трофічні порушення стають більш вираженими. Утворюються трофічні виразки. Депонування значного обсягу крові в нижніх кінцівках може призводити до запаморочень, непритомності, появі ознак серцевої недостатності. Через зменшення ОЦК пацієнти з вираженою хронічною венозною недостатністю погано переносять фізичні і розумові навантаження.

Діагностика

Діагноз виставляється на підставі анамнестичних даних, скарг пацієнта, результатів об’єктивного та інструментального дослідження. Висновок про ступінь порушення венозного відтоку робиться на підставі УЗДГ вен нижніх кінцівок і дуплексного ангіосканування. У деяких випадках для уточнення причини ХНН проводиться рентгенконтрастное дослідження (флебографія).

Лікування ХВН

При визначенні тактики лікування хронічної венозної недостатності, слід чітко розуміти, що ХВН – системний патологічний процес, який неможливо усунути, видаливши одну або кілька поверхневих варикозно розширених вен. Метою терапії є відновлення нормальної роботи венозної і лімфатичної системи нижніх кінцівок і попередження рецидивів.

Лікування при ХВН повинне підбиратися індивідуально. Терапія повинна бути курсової. Одним пацієнтам показані короткі або епізодичні курси, іншим – регулярні і тривалі. Середня тривалість курсу повинна становити 2-2,5 місяця. Прийом лікарських препаратів необхідно комбінувати з іншими способами лікування ХВН. Для досягнення хороших результатів необхідна активна участь хворого. Пацієнт повинен розуміти суть своєї хвороби і наслідки відступів від рекомендацій лікаря.

Хронічна венозна недостатність

Хронічна венозна недостатність

Основне значення в процесі лікування ХВН мають консервативні методики: лікарська терапія (флеботробние кошти) і створення додаткового каркаса для вен (еластична компресія). Препарати для місцевого застосування: ранові покриття, мазі, креми, антисептики і креми призначаються при наявності відповідних клінічних проявів. У деяких випадках показані кортикостероїдні препарати.

Хірургічне лікування проводиться для усунення патологічного венозного скидання і видалення варикозних розширених вен (флебектомія). В оперативному лікуванні потребує близько 10% пацієнтів з хронічною венозною недостатністю. При розвитку ХВН на тлі варикозу часто вдаються до малоінвазивної мініфлебектомії.

Читати по темі: Варикоз при вагітності